Початок громадянської війни. Полтавська трагедія
Московія майстерно розігруючи карту примирення сторін, по суті провокувала «4. V.,.f загострення боротьби між ними, формуючи з козацтва, старшин і духовенства угруповання своїх прихильників.
Тим часом М.Пушкар і його прибічники, відмовляючись визнавати владу гетьмана, збільшували військо. У миргородському полку козаки обрали полковником однодумця полтавського полковника С.Довгаля. Починаючи з березня в соціальний рух втяглися десятки тисяч селян, міщан і козаків, котрі громили маєтки шляхти й старшин, розправлялися з їх власниками, орендарями, збирачами податків. Боротьба переросла в громадянську війну. Серед повстанцв визріває план походу на Чигирин. У ролі політичного керівника виступало Запорожжя, яке під прапором захисту козацьких прав і вільностей від „ляха” гетьмана, домагалося скликання чорної ради. Вперше з літа 1648 р. Січ знову перетворилася на серйозну політичну силу.Яких же заходів вживав І.Виговський? Після невдалої спроби на початку лютого розгромити М.Пушкаря він не йшов ні на компроміси, ні на рішучі дії. Лише дочекавшись у першій половині квітня підходу татар, гетьман вирішив розпочати активні операції проти повстанців. Він проводить мобілізацію армії. Водночас направив посла до польського сановника С.К.Беньовського з повідомленням, що тепер найліпший час для переговорів про повернення козацької України до складу королівства. У першій половині травня українсько-кримська армія розпочала переправу через Дніпро, а в середині місяця І.Виговський залишив Чигирин.
Гетьманське військо, безжалісно спустошуючи околиці, оточило Полтаву. На початку червня І.Виговський через посольство Ф.Лободи надіслав ультиматум: визнати його владу і взяти участь у воєнній кампанії проти Московії. М.Пушкар засвідчив готовність скласти зброю, але за умови надіслання назад до Криму орди і відмови гетьмана від московського походу. Тоді І.Виговський пригрозив узяти Полтаву штурмом і всіх знищити. У запеклому бою 10 червня в околицях міста повстанці зазнали поразки (полягло, за одними даними, 15 тис., за іншими — ЗО тис. осіб). М.Пушкар потрапив до полону і був страчений (за свідченням інших джерел, його було вбито в бою, а голову принесено гетьману).
Частину захоплених до полону повстанців було страчено, інших — віддано татарам. Наступного дня І.Виговський увійшов до Полтави і “ козаків велів усіх вирубати, а жінок і дітей і міщан і мужиків всіх віддав татарам”, а саме місто дощенту зруйнував. Він дозволив союзникам грабувати міста й села аж до м. Лубни і р.Сули. Щоб довершити розгром опозиції, гетьман наказав стратити кількох полковників і 12 сотників. Цей терор, за словами овруцького полковника В.Виговського, “в людей учинив страх великий”. Усього ж внаслідок цієї каральної експедиції загинуло щонайменше 50 тис. осіб. Оскільки постраждало переважно населення Лівобережної України, окреслилася вкрай негативна тенденція його протистояння до Правобережжя.