Обмежене самоуправи на Україні.

Після нещасного полтавського бою і явного повстаня Ма­зепи проти Московщини, почала ся вельми люта доба цар­ської пімсти на Україні’. Цар Петро обмежує самоуправу, а до того ще роздає щедро землі’ своїм любимцям і прихильни­кам великими просторами, які нераз рівнали ся обшарам нинї- шним повітам.

Після Мазепи вибрано на царський приказ гетьманом Ско­ропадського, одначе се був чоловік слабої волї і так нездар­ний, що зовсім підлягав самовласній волї царя. Цар Петро установив в Глухові, тодішній столиці лівобічної України уряд, званий “Малоросійська колегія”, зложений з шести висших офіцирів московських, а головою сего уряду був бригадир (генерал) Велямінов. Ся колегія правила тепер Україною і давала приказ гетьманови.

Скоропадський умер небавом з журби задля такого зане­паду України, а по його смерти звертає ся громадка сміливої козацької старшини, з наказним гетьманом (заступником геть­мана) Павлом Полуботком на чолї, до царського уряду з про­тестом проти обмеженя свобід козацьких і в обороні’ само­управи України. Одначе ся козацька старшина не була також без вини, бо з кривдою народу загарбала богато козацьких зе­мель, тим то нарід не стояв за нею.

Сим покористував ся вельми хитро царський уряд і у від- повіди на протест задля обмежена самоуправи, запитав їх, яким правом володіють вони козацькими землями. Тим спо­собом вказано відому вже стежку доносів, щоб роз’єднати на­рід з козацькою старшиною. Посипали ся тепер доноси з усіх усюдів на старшину і на Полуботка, а тоді цар завізвав Полу­ботка і старшину до Потербурга до оправдана. Там увазнено

Наказний гетьман Павло Полуботок.

їх і посаджено в темницях, де Полуботок небавом закінчив житє. По його смерти не вибирано вже гетьмана а управу України поручено малоросійській колегії, котра діставала з Петербурга тайні порученя. Через кілька лїт знесено Малоро­сійську колегію, а Україна на короткий час відітхнула знов свобіднїйше, коли позволено вибрати гетьманом вельми осві­ченого чоловіка Кирила Розумовського (1748 до 1764). Він бажав передовсім двигнути просвіту на Україні, а відтак верну­ти давну самоуправу, але коли на престолї засіла Катерина H., неприхильна змаганям гетьмана, зложив він свій уряд. Цари­ця Катерина видала 1764 р. маніфест, котрим знесла гетьман­ський уряд а управу України названої тепер Малоросією, від­дано московському Генерал-ґубернаторови Румянцеву.

12.