Гетьманованє Івана Мазепи.

Новий зворот в сїй сумній добі руїни починає ся в історії України з гетьманованєм Мазепи. Перед ним мав гетьманську булаву на лівобережній Україні Самойлович. Лівобережна Україна тоді доволі’ була заселена, бо сюди утікали з правобе­режної України цілі сільські громади.

Ce викликало нове лихо на лівобережну Україну. Між стар­шинами повстала зависть, що одному повело ся загарбати бі­льший кусок землі, як другому, отже, щоби позбути ся против­ника, посилали одні на других доноси в Москву. Так сипали ся там туди раз за разом доноси на старшин і на гетьманів, а жертвою такого доносу, в котрім чималу участь мав Мазепа, упав також гетьман Самойлович. За те, що нібито Самойло­вич потайно порозумівав ся з Татарами і тим спричинив нев­дачі московського війська в поході на Крим, заслано його на Сибір, а гетьманом на його місце вибрала старшина Мазепу.

Мазепа був безперечно найбільш освічений серед україн­ських гетьманів, щирий і горячий патріот, визначав ся справ- дїшним талантом політичним і рад був бачити Україну само­стійною державою, та зовсім ясно змагав до сеї цїли. Одначе прямуючи до самостійности й независимости України, йшов Мазепа невідповідною дорогою. Він намагав ся вправдї при­єднати собі всю козацьку старшину і дбав про утворене окре­мого дворянського стану, котрий піддержував би його в бо­ротьбі з Московщиною, але не зважав зівсїм на прихильність народу, на змаганя широких верств народних і їх потреби.

Гетьман Іван Мазепа.

сля взірця инших західних держав хотів Мазепа витворити си­льну владу гетьманську, бажав стати могутнім володарем Укра­їни, а сю владу свою хотів оперти на шляхотськім дворянськім стані. За весь час свого гетьманованя більш двох десяток літ заходив ся Мазепа витворити на Україні’ таку аристократію. Всі важнїйші посади і землі роздавав він своїм любимцям і з тих хотів утворити такий аристократичний стан, котрому на­дав назву “бунчукових товаришів”, а їх уряд зробив наслїд- ним. Крім того старав ся Мазепа, щоби се будуче українське дворянство було культурне і освічене. Тимто за його приво­дом висилала казацька старшина своїх синів на науку до ріж- них шкіл, а також на Україні заснував Мазепа ріжні школи, під­няв Київську Академію до значіня університету, з Чернигівської колегії утворив ліцей (висшу школу) і пособляв грішми, за­водив печатні і переписував ся з ріжними ученими людьми. Але він сам бачив, що із сеї здеморалізованої старшини не бу­де добра для України, і покладав надії на молоде поколїнє, а крім того стягав до себе й чужоземну шляхту, і сим обурив проти себе широкі верстви народні, так, що вони почали проти него явно бунтувати ся.

На чолї тих широких верств народних стає тепер Семен Палій на правобережній Україні, щоби довести знов до злуки правобережну Україну з лівобережною і з Запорожем.

Після умови між Польщею. Росією і Туреччиною мала пів­денна частина України між долїшним Дністром а Дніпром остати пустинею. Але ледво зроблено сю умову, як народ з доволі густо заселеної України лівобережної почав переходи­ти на сю пустиню, де була вельми добра земля, і там поселю- ватись. Душею сего переселюваня і кольонїзацій був Семен Палій, хвастівський полковник. Околиця Хвастова аж понад Бог та до Дністра почала скоро заселювати ся, бо нарід мав тут повну волю, а Палій всіх заводив в козацтво. Але коли Палій почав щораз дальше посувати ся з козаками на Полісе і на Поділе і там заводити козацький лад, повстала проти се­му Польща.

Позбувши ся з підмогою московського уряду Палїя і инших противників шляхетського ряду на Україні, змагав Мазепа те­пер до осягненя своєї мети, щоби визволити ся з під зелїзної руки царської і зробити Україну самостійною, независимою державою. Найвідповіднїйшою хвилею здавала ся йому війна поміж шведським королем Карлом а царем Петром. Мазепа сподївав ся, що Україна зможе визволити ся з під Московщи­ни і стати самостійною державою, наколи Шведи побідять ца­ря. Колиж Карло зі Шведами виправив ся на Московщину, за­манив його Мазепа на Україну і обіцяв йому прийти в підмогу з козацьким військом, одначе не міг йому достарчити більше як 5,000 козаків. Під Полтавою (1709 р.) побив цар Петро Шведів злучених з Мазепою, так що Мазепа і вся козацька старшина з Карлом була приневолена утікати в Туреччину до Бендеру над Дністром, де небавом Мазепа умер. Так програв Мазепа справу через те, що не звертав уваги на широкі верстви народу, а лише на висший упривілейований стан.

Але не так щасливо як з Шведами закінчив Петро війну з Туреччиною, в котрій трохи що не попав в руки Турків. Ли­ше хитрощами вспів цар визволити ся і тоді помирив ся з Ту­реччиною і з Польщею і зрік ся правобережної України в ко­ристь Польщі, та видав указ, щоби всі правобережні кольонїї переселили ся на лівий бік Дніпра. Отоді почала ся на право­бічній Україні нова руїна, переселенці переносять ся цілими громадами лївобіч Дніпра, а через пів року правобічна Укра­їна стала знов пусткою. Тепер почала Польща нову шляхот- ську кольонізацію сеі країни. Оголошено, що хто буде сели­ти ся там, буде мати трийцять літ слободи від усяких повин- ностий і буде працювати на себе, а не на властителя землі, на якій поселить ся. З лівобережної України кинув ся отже на­рід сюди і як швидко правобереже опустіло, таксамо тепер швидко знов залюднило ся. Але як минули сі слобідські роки, селяни були приневолені знов підлягати панам а навіть їх су- дови, кріпацтво вернуло знов і викликало невдоволенє поміж народом та кріваві події, відомі під назвою гайдамаччини.

II.