Жінка-освітянка на радянському плакаті

Щодо політичного агітаційного плаката зазначимо, що з точки зору композиції він побудований на поєднанні вербальних і невербальних кодів. У більшості плакатів основне, найважливіше, центральне місце займає малюнок. Текст, який майже завжди на плакаті присутній, є коротким і лаконічним лозунгом. Його розміщено на краю полотна плакату, переважно нагорі або внизу листа.

На плакаті Г. Шубіної «Знай карту как свои пять пальцев» 1935 р. є відразу декілька смислових домінант. По-перше, це можливість отримувати освіту жінкам, які щойно вийшли з традиційного патріархального суспільства Середньої Азії. По-друге, на плакаті представлені відразу дві вікові категорії - дівчина і жінка, які є частинами освітнього процесу. Дівчина вчиться, чого не могла раніше, жінка - працює на рівних з чоловіками. По-третє, це територія СРСР, цільність і неподільність якого є однією з акцентованих домінант. Плакат виконаний у техніці багатокольорової літографії. Всі складові елементи композиції не прикріплені до поверхні і немовби «зависають» у повітрі. Завдяки зруйнованій перспективі акцентуються фігури учнів і вчительки. Не важливо де відбувається навчання - стін та інших орієнтирів немає. Не важливо коли - одяг, крім тюбетейки на голові дівчинки (яка підкреслює умовну етнічну належність персонажів) максимально стандартизований. Важливим є лише процес освіти як такий. Текст розташований вгорі зліва і окрім агітаційної ролі, слугує ще й у якості просторового маркеру, він накладається на мапу і надає їй відчуття неіснуючої в цьому плакаті перспективи. Образ сильної жінки-переможниці, будівниці комунізму не підкреслено чоловічим одягом. Вона носить юбку і користується косметикою. Сам факт причетності жінки з Середньої Азії до освіти та інтелектуальної праці слугує образом вирішення «жіночого питання» в конкретній ситуації. Наявність на шиї жінки піонерського галстука може бути маркером її молодого віку. Головним джерелом агітації у візуальному коді плакату є червоний колір. В ньому виконаний лозунг, верхня частина одягу і галстук жінки вчительки. Галстук на шиї в хлопчика. Надпис «СРСР» на мапі. Червоною є і парта за якою вчаться діти.

Плакат В. Сурьянінова «Будь достойным сыном Родины!» 1950 р. несе інше смислове навантаження. Тут центральне місце займає постать жінки-вчительки, яка уособлює відразу кілька функцій: освітньо-виховну (як жінка-освітянка), агітаційну (як представник державних структур), пропагандистську (як уособлення «сильної жінки» на традиційно чоловічому місці). І знову ми можемо бачити відсутність занурення сюжетної композиції плакату в хронотоп. Жінка і хлопчик, зображені на ньому, існують не в просторі, лише в часі. Композиція плакату позбудована на перетині прямої вертикальної лінії та кривої, що її підтримує знизу. Вертикаль - основа фігури жінки-вчительки. Крива - утворена фігурою хлопчика-піонера і його рукою, в якій він тримає програмний, агітаційний текст М. Островського «Как закалялась сталь». Обидва персонажі об’єднуються фоном плакату і книгою, що вони тримають в руках. Саме книга М. Островського є кольоровою і смисловою домінантою зображення. Текст лозунгу розміщено знизу і виведено за простір плакату. Так художник підкреслює, що «бути гідним сином Батьківщини» може кожен, не лише хлопчик на плакаті. Жінка-вчителька на плакаті - характерний представник «сильної жінки» третьої хвилі фемінізації радянської освіти. Вона нагороджена орденом «Знаку Пошани» та «Орденом Слави». Зображена жінка не молода. Можна дійти висновку, що вона пройшла війну і повернулася до улюбленої професії. Косметика і будь-які прикраси у вухах та на шиї відсутні. Зачіска не акцентована. Її можна ідентифікувати як довге каре, а може й просто підстрижене до рівня плечей волосся. Відсутність притаманних жінці гендерних ознак продовжується в одязі. Вчителька вдягнена в однобортний піджак - типово-чоловічий елемент гардеробу. Жест жінки - рука на плечах хлопчика, - це жест захисту і підтримки. Погляд хлопчика направлений не в очі жінки, немає виклику, лише покора.

Отже, жінка-освітянка на цьому плакаті є уособленою функцією радянського виховання, представником системи освіти. Вона захисник і підтримка, яка передає знання та ідеї новому поколінню. Вона максимально віддалена від звичного образу «жіночості та материнства».

Продовженням естетичних рішень В. Сурьянінова та Г. Шубіної є плакат В. Корецького «Честь и слава советсткому учителю!» 1951 р. Знову використовується червоний колір, як «колір влади». Він об’єднує вчительку - кавалера «Ордена Леніна», мапу СРСР і дітей-піонерів. На відміну від інших розглянутих плакатів в цьому присутні віртуальні стіни, прикрашені портретами видатних постатей свого часу. Це більш виразно прив’язує плакат до певного часового відрізка, роблячи його менш актуальним і зрозумілим на «довгій дистанції». Але на «короткій дистанції» він працює з впізнаваними образами героїв Другої світової війни та діячів мистецтва свого часу. Створюючи атмосферу причетності до великої системи цінностей. Погляди дітей спрямовані на вчительку, вони в захваті від неї. Вчителька є взірцем та носієм цінностей, які слугують для них взірцем. В руках у вчительки простий букет з ромашок. Це чіткий сигнал, що підкреслює важливість квітів на плакаті виключно як прояву уваги і пошани до вчительки. Їх ціна значення не має.