<<
>>

На землі Індії народилися великі релігійні вчення, у формуванні яких важливу роль відіграли доарійські системи вірувань.

До носіїв цих доарійських систем зара­ховують корінних жителів Індостану, яких зазвичай називають дравідами, а також давніх мешканців долини Інду, пов’язаних з тими самими дравідами.

Дравіди по­клонялися Богині-матері і кільком зооморфним богам ще в доісторичну добу. Ці вірування, судячи з усього, були сприйняті (або були їм багато в чому тотожні) і творцями Хараппської (індської) цивілізації. Багато рис, властивих пізнішому індуїзму, — це, на думку сучасних дослідників, спадщина хараппських вірувань. Наприклад, одна з хараппських статуеток відтворює заглибленого у медитацію чоловіка в типовій позі йогів. На багатьох глиняних печатках зображений «бог з тризубцем» в оточенні слона, тигра й інших тварин. Цей бог був названий «прото­типом Шиви», позаяк увібрав в себе багато рис Пашупаті («владики звірів») — од­нієї з іпостасей Шиви в індуїзмі. Винятковий консерватизм індської цивілізації дає змогу сучасним дослідникам зробити висновок про існування на її теренах теократичної держави, у якій влада належала жерцям [88, 81].

Індуїзм — це одна з найбільших за кількістю послідовників релігія (близь­ко 95 % всіх індуїстів — в Індії) [12, 449], яка остаточно сформувалася вже в I тис. н. е. Виникла вона внаслідок постійної асиміляції індоарійськими релігіями (ведизмом і брахманізмом) місцевих доарійських народних вірувань. Основою індуїз­му є вчення про перевтілення душ (сансара), коли кожен одержує належне (карма) за доброчесну або негожу поведінку, що визначається вшановуванням верховних богів (Вішну або Шиви) чи їх втілень і дотриманням кастових побутових правил. Касти (португ. сазіа від лат. сазіиз — чистий; санскр. джати) — це, як наголошувало­ся, замкнуті, ендогамні групи людей, що відвіку вирізнилися унаслідок виконання специфічної соціальної функції (жрецтво, військово-адміністративний стан, зем­лероби, ремісники, торговці, прислуга), яка стала згодом спадково-професійним заняттям.

Касти утворюють чітку ієрархію, і в спілкуванні між ними встановлені до­сить жорсткі обмеження. Архаїчні індоарійські касти (стани або соціальні ранги) охоплювали, як правило, чотири класи (брахмани — жерці, кшатрії — адміністрато­ри, вайшьї — землероби і торговці, шудри — прислуга), проте згодом відособлення груп людей за тією чи іншою ознакою, освячуване релігійною системою індуїзму, набуло загального характеру. Наприклад, у 40-х роках ХХ ст. в Індії існувало 3,5 тис. каст і підкаст, нижчими з яких були так звані недоторканні — представники «нечи­стих» професій (прибиральники, шкіряники, двірники та ін). Конституція Індії 1950 р. визнала рівноправ’я всіх каст з недоторканними включно [12, 508].

Культові обряди індуїзму здійснюються у храмах, біля місцевих і домашніх вівтарів, у священних місцях. Священними визнавалися такі тварини, як корова і змія, а також річки (Ганг) і рослини (лотос). Для індуїзму характерне уявлення про універсальність і загальність Верховного Божества, що особливо виявилося

в ученні бхакти (санскр. — відданість, любов до Бога) — народному релігійному русі ХІІ-ХУІІ ст. в Індії, який проголосив рівність всіх людей перед Богом і запе­речував їх поділ на касти (з бхакти сформувалася окрема релігія — сикхізм) [12, 169]. Сучасний індуїзм існує у вигляді двох головних течій — вішнуїзму і шиваїзму, виникненню яких передував брахманізм, останньому — ведизм, а всім формам ін­дуїзму — доарійська автохтонна релігія Індії.

В індусів 360 свят, приблизно по одному на кожен день року (індуси ко­ристуються місячним календарем, за яким у місяці 30 днів). Є свята і церемонії, пов’язані не лише з богами, богинями і героями, а й із Сонцем і Місяцем, зірками і планетами, річками, озерами, океанами, тваринами, деревами і квітами. У свята влаштовуються базари, мандрівні актори дають вистави, люди виспівують давні балади, релігійні лідери організовують різні ходи. Цілісність і різноманітність ін­дуїзму можна зрозуміти, лише простеживши його розвиток [88, 82].

<< | >>
Источник: Людство і віра: витоки народів і релігій: наук.-публ. вид. У 4 т. 3-тє вид., стереотип. / Г. В. Щокін. Київ : Міжрегіональна Академія управління персоналом,2020. 2220 с. : іл.. 2020

Еще по теме На землі Індії народилися великі релігійні вчення, у формуванні яких важливу роль відіграли доарійські системи вірувань.:

  1. На землі Індії народилися великі релігійні вчення, у формуванні яких важливу роль відіграли доарійські системи вірувань.
  2. Основи релігійних систем Індії стали результатом синтезу вірувань протоіндійців (аборигенних народів: ведів, протодравідів, мунда), впливу середземноморсь- ко-передньоазійської цивілізації (культура Хараппи — Мохенджо-Даро) і арійської міграції.
  3. Космогонічне вчення
  4. Вірування скіфів — іраномовного народу, що населяв у I тис. до н. е. степи Пів­нічного Причорномор’я, відомі украй фрагментарно [74, II, 445].
  5. Ми ознайомилися з різноманітними віруваннями давніх людей, після чого в нас виникло неминуче запитання: «А чи існували коли-небудь племена людей, у яких не було б жодних релігійних уявлень?»
  6. Цигани - вихідці з Індії
  7. Ведична релігія, як і інші системи вірувань, має джерела походження, від­повідні міфи, культ, сакральні персонажі й своїх носіїв.
  8. Система таджицьких вірувань
  9. Про свята Індії
  10. Структура вчення бон