На землі Індії народилися великі релігійні вчення, у формуванні яких важливу роль відіграли доарійські системи вірувань.

До носіїв цих доарійських систем зара­ховують корінних жителів Індостану, яких зазвичай називають дравідами, а також давніх мешканців долини Інду, пов’язаних з тими самими дравідами.

Індуїзм — це одна з найбільших за кількістю послідовників релігія (близь­ко 95 % всіх індуїстів — в Індії) [12, 449], яка остаточно сформувалася вже в I тис. н. е. Виникла вона внаслідок постійної асиміляції індоарійськими релігіями (ведизмом і брахманізмом) місцевих доарійських народних вірувань. Основою індуїз­му є вчення про перевтілення душ (сансара), коли кожен одержує належне (карма) за доброчесну або негожу поведінку, що визначається вшановуванням верховних богів (Вішну або Шиви) чи їх втілень і дотриманням кастових побутових правил. Касти (португ. сазіа від лат. сазіиз — чистий; санскр. джати) — це, як наголошувало­ся, замкнуті, ендогамні групи людей, що відвіку вирізнилися унаслідок виконання специфічної соціальної функції (жрецтво, військово-адміністративний стан, зем­лероби, ремісники, торговці, прислуга), яка стала згодом спадково-професійним заняттям.

Культові обряди індуїзму здійснюються у храмах, біля місцевих і домашніх вівтарів, у священних місцях. Священними визнавалися такі тварини, як корова і змія, а також річки (Ганг) і рослини (лотос). Для індуїзму характерне уявлення про універсальність і загальність Верховного Божества, що особливо виявилося

в ученні бхакти (санскр. — відданість, любов до Бога) — народному релігійному русі ХІІ-ХУІІ ст. в Індії, який проголосив рівність всіх людей перед Богом і запе­речував їх поділ на касти (з бхакти сформувалася окрема релігія — сикхізм) [12, 169]. Сучасний індуїзм існує у вигляді двох головних течій — вішнуїзму і шиваїзму, виникненню яких передував брахманізм, останньому — ведизм, а всім формам ін­дуїзму — доарійська автохтонна релігія Індії.

В індусів 360 свят, приблизно по одному на кожен день року (індуси ко­ристуються місячним календарем, за яким у місяці 30 днів). Є свята і церемонії, пов’язані не лише з богами, богинями і героями, а й із Сонцем і Місяцем, зірками і планетами, річками, озерами, океанами, тваринами, деревами і квітами. У свята влаштовуються базари, мандрівні актори дають вистави, люди виспівують давні балади, релігійні лідери організовують різні ходи. Цілісність і різноманітність ін­дуїзму можна зрозуміти, лише простеживши його розвиток [88, 82].