Заратуштра - засновник і пророк зороастризму

Заратуштра (авест.) або Зороастр (давн. грецьк.) є в іранській релігії пророком і засновником релігії зороастризму. Історичність Заратуштри не встановлена, хоча більшість вчених визнають його реальною особою.

Саме ім’я Заратуштра, ймовірно, звичайне іранське ім’я, друга частина яко­го — уштра — означає «верблюд», а перша — «жовтий», «старий» або «погонич». Отже, Заратуштра приблизно означає «той, що володіє старим верблюдом», тобто просте селянське ім’я. Водночас, на думку дослідника зороастризму А. Дюперро­на, Заратуштра буквально означає «Золотий Тиштр» (Сіріус). Жив Заратуштра, за переказом, 77 років. Основні моменти його життя здогадно такі: Заратуштра, не­багата й невпливова людина, проповідував свої ідеї спочатку безуспішно, потім у нього з’явилися нечисленні послідовники і, нарешті, йому пощастило одержати заступництво князя (каві) Віштаспи, який прийняв його вчення і сприяв його по­ширенню. Загинув Заратуштра під час війни з турами (тобто саками) [2, 8~9].

Спочатку Заратуштра виступав із проповіддю на батьківщині (у Східному Ірані або Середній Азії), але не був визнаний своєю громадою: за пехлевійськи­ми джерелами, він зазнав переслідувань з боку місцевого правителя — чарівника Дурашвара і змушений був залишити батьківщину. Його заступником й послідов­ником став Каві Віштаспа — представник міфічної іранської династії Кейянідів, один з головних персонажів історико-теологічних побудов зороастризму.

Одні тексти зороастрійської віри зображують Заратуштру в образі культур­ного героя, засновником соціальної структури (Яшт XIII 88-89), інші — правовіс- ником таїнств нової релігії, спасителем не посвяченого у вищі істини людства (у дусі Гат, Ясни, Яшти, Денкарта). Дух пітьми Ангро-Майнью намагався через дева неправди Друга убити або спокусити Заратуштру обіцянкою великої влади, однак пророк відбивав ці підступи не тільки словом і атрибутами культу, а й каменями для пращі, «великими, як будинок» (Відевдат 19, 4-6). За Молодшою Авестою За­ратуштра просив сприяння в насадженні нової віри в божеств давньоіранського пантеону Ардвісури Анахіти, Хаоми, Мітри і Веретрагни, однак їхня участь не відображена в більш давніх Гатах. У пізніх творах зороастризму «Денкарт» і «Зат- спрам» образ Заратуштри ще більше міфологізується: Ахурамазда створив його духовну сутність (фраваши) на початку буття й помістив її в стовбур древа життя Хаоми, а через 6 тисяч років, у період зростання жорстокості всесвітньої бороть­би добра і зла, Заратуштра покликаний був сприяти перемозі добра на Землі, він одержав тілесне втілення і був осяяний неземним світлом істини, збереженим у Світовому дереві. Дослідники вважають, що ця зороастрійська міфолегенда має пізньоіндоєвропейські джерела (наприклад, міф про Прометея, що приніс людям вогонь у стовбурі зонтичного дерева) [74, I, 460].

Головним у проповідях Заратуштри було вчення про залежність світоуст- рою й торжества справедливості у світовій боротьбі добра і зла від вільного ви­бору людини, її активної участі в цій боротьбі на стороні добра. Проповідуючи зороастрійську мораль — етичну тріаду добрих думок, слів і справ — Заратуштра пропагував також праведну господарську діяльність, яку він протиставив непра­ведному кочівницькому способові життя.

За однією з версій, «роком Зороастра», тобто часом народження Заратуш­три, є 570 р. до н. е. (за іншими розрахунками, 660 р. до н. е. або 588 р. до н. е.) [2, 9]. Якщо врахувати, що загибель світу, за пророцтвами зороастризму, має ста­тися через 3 тис. років після Заратуштри, то «кінець часів» варто очікувати після 2400 р., що збігається з есхатологічними датами й інших релігій.