Залишки релігії кам'яного віку

^)дне з основних ритуальних свят австралійських аборигенів відбувається біля гори Улуру, яка височіє серед величезної безводної пустелі в центрі Австралійсь­кого континенту [117].

Небесний кенгуру Мала — одне з головних тотемних божеств, вшановува­них на Улуру. Мала був убитий дикими собаками, коли повертався додому із за­ходу, і помер на руках своєї сестри Мулулури, жінки-ящірки. Після смерті Мала став Місяцем. Юнаки-мисливці Юрре і Ваньел (зірки Кастор і Поллукс, тобто Близ­нюки) вбивають його на молодика, але Мала відроджується знову. Гора Улуру має «світлий» і «тіньовий» бік (східний і західний): «тіньовий» бік легенди пов’язу­ють з народом пітонів Кунья, які виштовхнули цю гору з-під землі у давнину і так вибралися на поверхню. Одного дня із заходу прийшли отруйні змії Ліру і напа­ли на пітонів Кунья. Ватажками і змій, і пітонів у цій битві були рептилії-жінки. Отже, гора Улуру є головною святинею австралійських племен, які мають тотеми місячного кенгуру, пітона й отруйної змії. А джерела біля підошви Улуру присвя­чені наймогутнішому духу австралійського пантеону — Змію-Веселці. Супутницею Змія-Веселки вважається Зелена Жаба, що народила дітей — Блискавку, Грім і Дощ.

Водночас Улуру — це і місце поклоніння небу (Алтьїра) і небесним світилам: сузір’ю Семи Сестер-страусів (Плеяд), Червоній зірці (Бетельгейзе), Чумацькому Шляху, Вранішній зірці — дружині Місяця, сузір’ю Оріон, планеті Юпітер як вож­дю старих духів, давньої раси людей-гігантів. Сонце в австралійських аборигенів вважається жінкою. Улуру — це і місце вшановування предків, душі яких, за уявлен­ням аборигенів, йдуть на північний захід, туди, звідки прийшли до Австралії ро­доначальники багатьох австралійських племен. Вважається, що близько 50 тисяч років тому предки австралійців прийшли на Зелений континент через острівні ланцюги Малайського і Зондського архіпелагів з Південної Азії, де донині живуть споріднені їм дравіди Індостану і веди Шрі-Ланки. Між X і V тис. до н. е. рівень Світового океану піднявся і відрізав їх від колишніх місць проживання. Лише в 1644 р. голландець Тасман відкрив цей загублений материк [117].

Найбільш забороненою ділянкою священної території Улуру є Ката-Тьюта («багато голів»), пов’язана з культом жіночого начала. У печерах цієї ділянки, куди вхід чоловікам заборонений, вшановують жінок-прародительок і богинь: Вели­ку Матір — Кенгуру, Жінку-Ящірку Лума і Матір-Землю Кунапіні, яка втілює родю­чість. Культ жіночого начала тут нерозривно пов’язаний з поклонінням вогню, з культом вогнища — символу сім’ї. На думку сучасних дослідників архаїчних віру­вань, австралійські аборигени з усіх народів Землі зберегли в найбільшій недо­торканності релігійні традиції і магічні практики, що існували за часів легендар­них Лемурії і Атлантиди [117].