Хараппська цивілізація: культура і релігія

Якщо сучасний стан дравідської релігії можна описати на основі етнографіч­них досліджень побуту і духовного життя нині існуючих етносів і племен, то почасти відтворити первісний її стан допомагають археологічні дослідження.

Висока культура

Хараппи

На думку істориків. Мохенджо-Даро і Хараппа були двома найбільшими містами хараппськоі цивілізації і. можливо, столицями великих і самостійних політичних утворень

В обох містах збереглися залишки житлових кварталів, укріплень, цегляні водо­стоки тощо. На найвищому місці споруджувалася мурована цитадель, оточена

Рис. 47. Бюст жорця і Мохенджо-Даро [&Я. І, 9!|

міцними оборонними стінами, усередині неї будувався величезний басейн для ритуальних омивань. У цьому «верхньому місті», теж оточеному міцними оборонни­ми стінами, розташовувалися адміністративні будівлі. Міста були споряджені водопроводами, що подавали свіжу воду не лише до фортеці, а й на горішні повер­хи житлових будинків — цегляних дво- та триповерхо­вих, що разом з торговими крамницями і майстернями ремісників утворювали квартали «нижнього міста« Забудовувалися ці міста централізовано, при цьому навіть вулиці житлових кварталів були розплановані навдивовижу широкі та прямі.

Сучасні дослідники вважають, що харанпська цивілізація сформувалася у долин) Інду, в Сінді, Пенджабі, на півострові Катхіявар і на узбережжі Бе­луджистану. тобто в районі Північно-Західної Індії. Характерними творами при­кладного мистецтва хараппської культури є керамічні посудини круглої форми з короткими шийками. Землеробська культура виникла в Індії до розквіту харап­пської цивілізації (припускають, що він припадає на середину III тис. до н. е.) у районах басейну Інду. де розвантажувалися доставлені водою товари. Для розвитку рослинництва болотисту долину осушили, побудувавши розгалужену іригаційну систему. Сільські жителі долини Інду будували будинки з каменю або сирцевої цегли і захищали їх греблями від паводків. Суспілі-ство поділялося на різноманітні соціальні групи, а управління країною було централізованим

Припускають, що хараппська культура в Індії почала занепадати через часті паводки. Занепад її (що почався після 2500 р. до н. е.) відбувався посту­пово. Судячи із знайдених у Мохенджо-Даро кістяків, цивілізація загинула внас­лідок війни [60, 32-42].

Протоіндійська міфологія

Релігійно-міфологічні уявлення давнього населення Пів­нічно-Західної Індії, творців хараппської культури, що була міською цивілізацією долини Інду (Ш - II тис. до н. е.), тісно пов'язаною з давніми культурами Белуджистану і Сінду, становлять протоіндій- ську міфологію [33, П, 342]. Відомості про протоіндійську релігію і міфологію отримано на основі аналізу знайдених у долині Інду (Мохенджо-Даро.

Насамперед це стосується різноманітних аспектів культу родючості. Се­ред статуеток, знайдених при розкопках пам’яток хараппської культури, особли­во багато стандартних жіночих фігурок з глини, що. мабуть, зображають Вели­ку Богиню-Матір, культ яко), як і відповідні зображення, дотепер є одним з найпоширеніших в індійському селі. Чоловічий аспект родючості пов'язаний зі знайденим на печатках зображенням рогатого і з трьома обличчями божества, що сидить на троні або на землі у ритуальній позі (з підібганими ногами); між рогами — галузка з квітами, що виростає з голови; навколо тварини — олені або антилопи, носоріг, слон, буйвіл, тигр. А втім, іноді й жіночі зображення ма­ють ропі і пов'язані з рослинними мотивами. З мотивами родючості пов'язані численні фалічні символи з каменю конусоподібної форми. Цим символам, ма­буть. відповідають жіночі символи (йоні) у вигляді кам'яних кілець (сполучення символів цих двох типів, можливо, відбито в архаїчних колонах, основа яких виходить з кам'яного кільця). У протоіндійській цивілізації знайдено також ігри типу шахів або шашок, в яких використовувалися фішки фалічної форми (відо­мо чимало типологічних паралелей, де різні сторони у подібних іграх познача­ються як «чоловіча» і «жіноча», а фігури мають вигляд відповідних символів) 133. II. 343].

Давні зв'язки Інду і Шумеру

Особливіш міфологічний мотив — тварини або жінка біля дерева — зустрічається на протоіндійськях печатках Надто численні на печатках і таблицях зображення тварин — тура, бика, буйвола, носорога, слона, тигра, антилопи, цапа.

Безсумнівно, з ідеєю родючості були пов’язані й символи, що зустрічають­ся у протоіндійських таблицях (свастика, трилисник, колесо з шістьма спицями, мабуть, як образ Сонця'). Дослідники вважають вартим уваги, що нерідко най­ближчі паралелі з протоіндійським міфологічним матеріалом виявляються не в Північній Індії, а на дравідському півдні. Ці особливості важливі з погляду істо­ричних зв'язків протоіцдійськоі міфології, яку щораз частіше пояснюють як про- тодравідську. Разом з тим уже перші дослідники культури давньої долини Інду зауважили вражаючі паралелі і. мабуть. прямі запозичення з культури шумерсь­кого кола [33, II. 343].

Побудовані з цегли міські споруди (будинки, палаци, цитаделі, зерносхови­ща). басейни з добре влаштованою системою каналізації і навіть з'єднана каналом з річкою споруда типу верфі не лише свідчать про високий рівень містобуду­вання і. отже, всієї урбаністичної цивілізації, а й дають підстави припустити про існування розвиненого ремесла, включаючи лиття з бронзи, а також, що мас особливе значення, торгових зв'язків з сусідами, насамперед з шумерським Дворіччям (6. 152]. Залишається неясним, якою мірою культура шумерів впли­нула на виникнення центрів давньої індської цивілізації і чи слід ці центри роз­глядати своєрідними осередками, що виникли внаслідок шумерської колонізації, адже з цього приводу існують різні думки.

Йдеться, певна річ, як зазначають дослідники, не про те. щоб бачити в містах хараппської цивілізації просто шумерські колонії — тут інша культу­ра. своя писемність (хоч і близька до шумерської), інший тип будівель. І все ж таки зв'язки безсумнівні, причому не -мине зовнішньоторговельні (ЩО підтверд­жують.

Проте загалом можна констатувати, що хараппська культура не справила помітного впливу на культуру індоаріїв, яка прийшла їй на зміну з розривом у кілька століть, оскільки новий осередок давньоіндійської цивілізації формував­ся в основному в долині Гангу, тобто в районах, віддалених від центрів харбінсь­кої культури на багато сотень а то й тисяч кілометрів [6, 153-154]. Разом з тим у комплексі індуїстської релігійно-міфологічної системи знайдено чимало відбит­ків і продовжень міфологічних, релігійних і ритуальних ідей, вперше виявлених на території Індії в пам'ятках саме протодравідської цивілізації [33. II. 343].

Про зв'язок хараппськоі цивілізації з Давньою Месопотамією свідчать не лише «шумерські паралелі», а й окремі мотиви релігійно-міфологічної системи Еламу, населення якого — еламіти — говорило однією з найдавніших мов Пе­редньої Азії — еламською, чию спорідненість з Аравійськими мовами (як. утім, і з уральськими) доводять останнім часом дедалі переконливіше.

Нині остаточно не відомо, чим пояснюються споріднені зв'язки еламської і дравідійської мов: чи то дуже давньою расово-етнічною єдністю, чи то геогра­фічно близькими областями їхньої прабатьківщини, чи то подальшими взаємов­пливами, зумовленими торговими та іншими зв'язками. Беззаперечно одне — і в мовах, і в релігійно-міфологічних системах еламітів і дравідів простежу­ються певні паралелі, що опосередковано свідчить про можливу спільність їх­нього походження або дуже давнє спільне проживання. І хоча класифікаційно правильніше було б розмістити опис релігії давніх еламітів у розділі про месо­потамські релігії, що належать зрештою до релігійних систем південних євро­пеоїдів, ми наводимо цей опис у цьому розділі, щоб переконатися у подібності дравідських і еламських релігійно-міфологічних уявлень.