Основні центри бронзового віку
III тис. до н. е. — це період, що мав яскраво виражений перехідний характер для всієї Європи. На початку цього тисячоліття в Середземномор’ї та на півдні Балкан, а також на Західному Кавказі виникали найдавніші культури бронзового віку, тоді як на решті території Європи ще існували культури пізнього енеоліту й навіть пізнього неоліту [58, 86].
Таких центрів високого культурного розвитку, що існували в Європі III тис. до н. е., налічується всього три:• перший центр виник на Піренейському півострові. До нього належать мі- льярська культура, що сформувалась на південному сході Іспанії в середині III тис. до н. е. з укріпленими поселеннями, металургією міді, складними могильними спорудами й появою соціальної ієрархії. Інша культура цього самого центру — Віла Нова в Південній Португалії — також характеризується укріпленими поселеннями, металургією міді, престижними й ритуальними предметами в могилах;
• другий центр охоплював ранньомінойську культуру на Криті, ран- ньоелладську культуру Греції, ранньофессалійську культуру Фессалії (істо- рико-географічної області на сході Греції), ранньомакедонську культуру та культуру раннього бронзового віку Фракії (історичної області на сході Балканського півострова між Егейським, Чорним і Мармуровим морями). Всі вони близькі за рівнем соціального й економічного розвитку, за походженням, показують чіткі зв’язки з раннім бронзовим віком Західної Анатолії (назва азійської частини Туреччини, у стародавні часи — всієї Малої Азії), у тому числі з Троєю;
• третій центр розташовувався на північному заході Кавказу, де з початку III тис. до н. е. стрімко поширюється майкопська культура, що характеризується, як і піренейська, укріпленими поселеннями, багатими й різноманітними поховальними пам’ятниками, курганами та дольменами [58, 87].
Виникнення водночас високих культур у різних регіонах Європи, що мають багато спільних рис, очевидно, було пов’язано з давнім переселенням народів, що змінило етнокультурну карту Європи в III тис.
до н. е. Багато істориків пов’язують це з появою нових елементів «східного» (або атланто-середземноморсько- го) походження, що поступово зумовили істотну зміну всього культурного масиву, в тому числі розвиток процесу зникнення енеолітичних культур південного сходу Європи. В економічному розвитку середземноморських областей Південно-Східної Європи початок III тис. до н. е. ознаменувався важливими прогресивними змінами, які потім частково поширилися на Балкани й у Подунав’я. В Егеїді почала складатися середземноморська полікультура, що базувалася на обробці пшениці, олив і винограду. Розвивається металообробка, косторізне, керамічне й каменеобробне виробництва. На пам’ятках мідного та бронзового століть Південно-Східної Іспанії є свідчення зберігання води в цистернах, а також використання каналів. Провідною галуззю економіки населення майкопської культури було скотарство (до 50 % — свинарство), а керамічне виробництво тут стояло на порозі повного відділення від землеробства та перетворення на ремесло [58, 88-97].Система поселень високих культур бронзового віку Європи має багато спільних рис. Поселення цього періоду у Фракії розташовуються, як правило, на вершинах пагорбів і багато з них укріплені кам’яними оборонними спорудами (стіни біля основи були завтовшки до 1,5 м). Поселення, розташовані на пагорбах й укріплені стінами та ровами, типові також для іберійських культур Піренейського півострова. Стіни підсилювалися напівкруглими бастіонами. Звичні круглі будинки діаметром близько 4,5 м. Ці укріплення концентричного характеру мають, найпевніше, середземноморське (або навіть атлантоїдне) походження. Більшість поселень майкопської культури також розташована на важкодоступних мисах плато, на високих річкових терасах. Будинки розміщувалися по колу або овалу й були прибудовані до оборонної стіни зсередини [58, 92-94]. Ці споруди та їхнє розташування і планування досить схожі на опис Платоном міста атлантів, а також на протоміста трипільців.
Свідчення значного розшарування, розвиненої соціальної ієрархії в Європі III тис. до н. е. рідкісні й зустрічаються переважно на півдні: в майкопській і ран- ньомінойській культурах, культурах Іспанії та Португалії. Наприклад, соціальна структура суспільства майкопської культури була досить високорозвинена і складна, де виділялися глави союзу племен, вожді окремих племен й інші представники знаті, що мали величезні багатства. Ці багатства добувалися, очевидно, або внаслідок розвитку зв’язків обмінного та торговельного характеру з Месопотамією й Анатолією, або внаслідок військових походів на південь, в області перших цивілізацій. Про існування соціальної ієрархії в суспільствах іберійських культур III тис. до н. е. свідчить, як і в майкопській культурі, аналіз поховального інвентарю, що розподіляється в могильниках нерівномірно, зосереджуючись у похованнях соціальної верхівки [58, 95-96].