Юдаїзм у Римській імперії (Рис.50).

Юдеїв, через їхні релігійні переконання, зокрема неможливість у суботні дні носити зброю і брати участь у походах, діставати належну відповідно до віровизнання їжу, звільнили від служби у римській армії. Претор Азії Публій Долабелла розіслав в усі міста провінції, передусім Ефес, відповідний циркуляр. Юдеїв, через їхні релігійні переконання, звільняли від військової служби, дозволяли дотримуватися ритуальних настанов та здійснювати священні жертви, збираючи відповідні кошти. Постановою Люція Лентула юдеї, які мешкали в Ефесі, звільнялися від військової служби, відповідні постанови видали пропретор Фанній та проквестор Люцій Антоній. За розпорядженням легата Марка Пізона, який мешкав у Делосі та відповідав за військовий набір, Народні збори делосців прийняли рішення не набирати на військову службу римськопідданих юдеїв. Подібне рішення прийняли збори громадян міста Сарди, виділивши і місце для будівництва святилища.

Пізніше розростання різних культів підкорених народів викликало занепокоєння римської верхівки. Було зроблено спробу захистити конфесійний простір Римської імперії від „єгипетських та юдейських священнодій”. Ще у 28 р. до н. е. у межах римської міської території було заборонено споруджувати храми єгипетським богам, Август заборонив римським громадянам брати участь у богослужіннях галльських

1 Тацит Публий Корнелий. Анналы. История. — С. 598.

2Джонс А. Х. М. Гибель античного мира. — С. 37; Тацит Публий Корнелий. Анналы. История. — С. 599—603.

жерців-друїдів. При імператорі Тиберії Сенат прийняв рішення про вивезення на Сардинію 4 тисяч вільновідпущеників, які ці обряди сповідували, у надії на використання їх у боротьбі з місцевими розбійниками та для заселення кліматично несприятливого острова. Інші мали упродовж певного терміну відмовитися від цих дій або залишити Італію¹.

У суспільно-політичних процесах Юдеї до 70 рр. початку н. е. можна виділити кілька етапів:

— розпад традиційної структури влади;

— перетворення першосвященицького сану у заміщувану в адміністративному порядку чиновницьку посаду в системі управління провінцією;

— розорення не тільки народу землі, а й основної маси священиків, через зловживання жрецької аристократії;

— вимога нових прав нижчим жрецтвом та вуличні війни першосвящениками;

— поширення зелотського руху по всій країні та захоплення ними маєтностей;

— спалення цивільного архіву з борговими зобов’язаннями на самому початку повстання;

— дві головні реформи зелотів, спрямовані на посилення відкритості державної влади;

— зелотський терор, спрямований, зокрема, на боротьбу з голодом (обшуки та вилучення хліба)^{[513] [514].}

Характеризуючи управлінські уявлення зелотів у контексті єврейської думки античної доби, слід зауважити, що вони притримувалися принципу єдиновладдя Бога і невизнання влади людини.

Заборона юдеям виконувати окремі релігійні обряди та рішення імператора Адріана створити на місці Єрусалима римську колонію Еліа Капітоліна спричинило в 132 р. повстання, яке очолив Симон бен Косеба. Повсталі навіть зайняли Єрусалим, однак юдейське жрецтво відмовилося їх підтримувати. Після придушення повстання у 135 р. юдеїв виселили з Єрусалима та його околиць. Їм заборонили навіть наближатися до цього міста частіше, ніж раз на рік. У самому Єрусалимі заснували римську колонію, а на місці храму Яхве розмістили храм Юпітеру Капітолійському. За Антоніна Пія урядові заходи були пом’якшені, однак про повернення до Єрусалима мова не йшлася³. За імператора Деція для юдеїв зробили послаблення при виконанні едиктів, які передбачали проведення культових відправ традиційним римським богам. Це зумовювалося вкоріненням у середовищі римської управлінської еліти переконання в етнічності юдаїзму⁴.

Рис.50. Тріумф імператора Тита у Римі

________ з приводу перемоги над юдеями

1 Иванова М. В. Зелоты: религиозно-философская школа... — С. 159.

2 Там само. — С. 161—166.

3 Свенцицкая И. С. Раннее християнство: страницы истории / И. С. Свенцицкая. — М.: Изд-во политической литературы, 1989. — С. 123.

4 Циркин Ю. Б. Император Деций: попытка возрождения Рима. — С. 318.

Імператорська влада прагнула контролювати та регламентувати юдейство. Римські намісники в Сирії (Кассій Лонгін) та Юдеї (Куспій Фад) наказали юдеям передати одяг першосвященика для зберігання у фортеці Антонії. Звідси він видавався юдеям лише для урочистих богослужбових відправ, після чого, з відповідними запечатуваннями, повертався у римську залогу¹.