Взаємодія культур
Підсумовуючи розгляд ранньоземлеробських культур Середньої Азії, російський дослідник Б. Стависький зазначає, що виокремлення землеробсько-скотарських племен із загальної маси мисливців, рибалок і збирачів відбувалося в УП-У тис.
до н. е. на значних територіях Ближнього Сходу і Південно-Східної Європи. У результаті виникли дві культурно-господарські зони — зона осілих общин з відтворюючим господарством і обширна зона кочових племен з привласнюючим господарством. Подальший розвиток культури ранніх землеробів відбувався в постійному контакті з іншими центрами осілоземлеробських культур. Наприклад, сліди певних дій з боку прадавніх землеробів Центрального Ірану дослідники знаходять вже в найбільш ранньому шарі Анау I (тобто в V тис. до н. е.). Віддалені дії далекої ранньошумерської (так званої Убейдської) культуриМесопотамії вбачають у пам’ятках Південної Туркменії і наприкінці періоду раннього енеоліту, тобто приблизно в середині IV тис. до н. е. Дослідники пояснюють дію ззовні (зокрема, з Еламу, розташованого в південно-західній частині Ірану) і появу на кераміці типу Намазга II (кінець IV — початок III тис. до н. е.) деяких елементів розпису, таких як зображення козлів і ряд геометричних візерунків [95, 48-49].
Наприкінці IV — у першій половині III тис. до н. е. в розписах посудин пів- деннотуркменських землеробів з’являється чимало мотивів і центральноірансько- го походження, а в похованнях на Кара-тепе не лише помітна зміна поховального обряду (частина похованих поміщається тепер головою на захід, а не на південь, як це було в ранніх похованнях), а й сам антропологічний тип деяких похованих виявляється близьким населенню Центрального Ірану того періоду. Ці факти змушують припустити, що наприкінці IV — на початку III тис. до н. е. до Південної Туркменії проникають групи вихідців з Центрального Ірану. На складні переміщення землеробських племен цього періоду вказують і особливості керамічного посуду Північного Белуджістану другої половини III тис. до н. е., що сягають періоду, на думку багатьох дослідників, кераміки Геоксюрських поселень. Приблизно у цей же час відбувається перехід від привласнюючого до відтворюючого господарства в Південному Афганістані й Північно-Західній Індії. Виникає зона міських цивілізацій на півдні Месопотамії, в Еламі, Єгипті, в долині Інду. У пізньобронзовий вік життя в південнотуркменських і північноіранських поселеннях давніх землеробів раптово припиняється, що, ймовірно, пояснюється виявленими слідами запеклої міжплемінної боротьби. На півдні Афганістану в шарах цього періоду також видно сліди руйнувань. У Сеїстані і Белуджістані (нинішній Західний Пакистан) життя також завмирає і спостерігається переміщення племен. Приблизно на середину II тис. до н. е. припадає і занепад міської цивілізації в долині Інду [95, 49-51].
Еще по теме Взаємодія культур:
- Теоретические вопросы взаимодействия греческих колоний с местными народами и племенами
- ОБЩИЕ ЧЕРТЫ ЭЛЛИНИСТИЧЕСКОЙ КУЛЬТУРЫ
- Сферы диалога и взаимодействия локальных цивилизаций
- Татарское народное искусство в диалоге культур*
- Доисламские цивилизации в регионе
- Перспективы динамики и взаимодействия локальных цивилизаций 5-го поколения
- Зарождение ислама. Взаимодействие исламского мира и Византии.
- Содержание диалога цивилизаций и его место в системе цивилизационных взаимодействий
- Заключение Уроки прошлого и взгляд в будущее
- Г Л А В А 5 АРХЕОЛОГИЧЕСКИЕ КУЛЬТУРЫ V-IV ТЫС. ДО Н. Э. В ЭКОЛОГИЧЕСКОЙ НИШЕ ИНДОЕВРОПЕЙСКОЙ ПРАРОДИНЫ. ИНДОЕВРОПЕЙСКАЯ АТРИБУЦИЯ БЛОКА КУЛЬТУР ВИНЧА —ЛЕНДЬЕЛ —KBK