<<
>>

Взаємодія культур

Підсумовуючи розгляд ранньоземлеробських культур Середньої Азії, росій­ський дослідник Б. Стависький зазначає, що виокремлення землеробсько-ско­тарських племен із загальної маси мисливців, рибалок і збирачів відбувалося в УП-У тис.

до н. е. на значних територіях Ближнього Сходу і Південно-Східної Європи. У результаті виникли дві культурно-господарські зони — зона осілих общин з відтворюючим господарством і обширна зона кочових племен з привлас­нюючим господарством. Подальший розвиток культури ранніх землеробів від­бувався в постійному контакті з іншими центрами осілоземлеробських культур. Наприклад, сліди певних дій з боку прадавніх землеробів Центрального Ірану дослідники знаходять вже в найбільш ранньому шарі Анау I (тобто в V тис. до н. е.). Віддалені дії далекої ранньошумерської (так званої Убейдської) культури

Месопотамії вбачають у пам’ятках Південної Туркменії і наприкінці періоду раннього енеоліту, тобто приблизно в середині IV тис. до н. е. Дослідники пояс­нюють дію ззовні (зокрема, з Еламу, розташованого в південно-західній частині Ірану) і появу на кераміці типу Намазга II (кінець IV — початок III тис. до н. е.) деяких елементів розпису, таких як зображення козлів і ряд геометричних візе­рунків [95, 48-49].

Наприкінці IV — у першій половині III тис. до н. е. в розписах посудин пів- деннотуркменських землеробів з’являється чимало мотивів і центральноірансько- го походження, а в похованнях на Кара-тепе не лише помітна зміна поховального обряду (частина похованих поміщається тепер головою на захід, а не на південь, як це було в ранніх похованнях), а й сам антропологічний тип деяких похованих виявляється близьким населенню Центрального Ірану того періоду. Ці факти змушують припустити, що наприкінці IV — на початку III тис. до н. е. до Пів­денної Туркменії проникають групи вихідців з Центрального Ірану. На складні переміщення землеробських племен цього періоду вказують і особливості кера­мічного посуду Північного Белуджістану другої половини III тис. до н. е., що ся­гають періоду, на думку багатьох дослідників, кераміки Геоксюрських поселень. Приблизно у цей же час відбувається перехід від привласнюючого до відтворю­ючого господарства в Південному Афганістані й Північно-Західній Індії. Виникає зона міських цивілізацій на півдні Месопотамії, в Еламі, Єгипті, в долині Інду. У пізньобронзовий вік життя в південнотуркменських і північноіранських по­селеннях давніх землеробів раптово припиняється, що, ймовірно, пояснюється виявленими слідами запеклої міжплемінної боротьби. На півдні Афганістану в шарах цього періоду також видно сліди руйнувань. У Сеїстані і Белуджістані (нинішній Західний Пакистан) життя також завмирає і спостерігається пере­міщення племен. Приблизно на середину II тис. до н. е. припадає і занепад місь­кої цивілізації в долині Інду [95, 49-51].

<< | >>
Источник: Людство і віра: витоки народів і релігій: наук.-публ. вид. У 4 т. 3-тє вид., стереотип. / Г. В. Щокін. Київ : Міжрегіональна Академія управління персоналом,2020. 2220 с. : іл.. 2020

Еще по теме Взаємодія культур:

  1. Теоретические вопросы взаимодействия греческих колоний с местными народами и племенами
  2. ОБЩИЕ ЧЕРТЫ ЭЛЛИНИСТИЧЕСКОЙ КУЛЬТУРЫ
  3. Сферы диалога и взаимодействия локальных цивилизаций
  4. Татарское народное искусство в диалоге культур*
  5. Доисламские цивилизации в регионе
  6. Перспективы динамики и взаимодействия локальных цивилизаций 5-го поколения
  7. Зарождение ислама. Взаимодействие исламского мира и Византии.
  8. Содержание диалога цивилизаций и его место в системе цивилизационных взаимодействий
  9. Заключение Уроки прошлого и взгляд в будущее
  10. Г Л А В А 5 АРХЕОЛОГИЧЕСКИЕ КУЛЬТУРЫ V-IV ТЫС. ДО Н. Э. В ЭКОЛОГИЧЕСКОЙ НИШЕ ИНДОЕВРОПЕЙСКОЙ ПРАРОДИНЫ. ИНДОЕВРОПЕЙСКАЯ АТРИБУЦИЯ БЛОКА КУЛЬТУР ВИНЧА —ЛЕНДЬЕЛ —KBK