Вовк (Собака) — тотемне божество війни

У міфологічних уявленнях багатьох народів Євразії та Північної Америки образ Вовка був переважно пов’язаний з культом бога війни й родоначальника племені [90, І, 242]. Загальним для цих міфологій є сюжет про виховання родоначальника племені (а іноді і його близнюка) вовчицею.

Зв’язок міфологічного символу Вовка з нижнім світом, світом мертвих ха­рактерний для північноамериканських індіанців, де Вовка вважають господарем царства мертвих. В «Едді» кінець світу викликаний страхітливим Вовком, що зір­вався з ланцюга. Міфи про страхітливих псів поширені в міфології народів Цен­тральної Євразії. Ритуал перевдягання у вовчі шкури або ходіння з опудалом Вов­ка існував у багатьох народів Європи і прив’язувався до осінньо-зимового сезону (звідси давня назва грудня — «вовчий місяць»). Для всіх міфів про Вовка характер­не зближення його з міфологічним Псом [90, ІІ, 242].

[*] * * *

Вовк пов’язаний як з культом бога війни, так і з пеклом. Це, очевидно, свідчить про його «підземно-вогненну» природу, схожу типологічно з образами «котячих» божеств, котрі часто уособлюють Сонце й вогонь. Бог війни також наділений ба­гатьма вогненно-солярними рисами, які знайшли своє найповніше відображення в образі римського Марса, а також, імовірно, войовничого Юпітера, що в астро­логічній традиції «керує» зодіакальним сузір’ям Стрільця, пов’язаного тут з «вов­чим місяцем» — груднем.