Родоначальники європеоїдів
Повернімося, проте, до біблійної історії, де нам варто розглянути становлення європеоїдної раси та її головних родоначальників. «Сини Ноя, що вийшли з ковчега, були: Сим, Хам і Яфет.
Хам був батьком Ханаана. Ці троє були сини Ноєві, і від них залюднилася вся земля» (Бут., 9, 18-19). Сим означає «знак», «карб» (звідси взагалі — «ім’я»), що нагадує інше місце в Книзі Буття про прокляття Каїна: «І зробив Господь (Бог) Каїнові знамення, щоб ніхто, зустрівшись з ним, не убив його» (Бут., 4, 75). Хам, імовірно, означає «пекучий, темний, чорний, смаглявий», а Яфет — «поширення» [145, І, 63]. У біблійному родоводі Сим, Хам, Яфет, їхні сини й онуки зображені як родоначальники — епоніми великих груп «після- потопних» народів: семітських (від епоніма Сим), що населили Вірменію, Месопотамію, Сирію, Аравію, Палестину (переважно це араби і євреї); хамітських (від епоніма Хам, нащадки якого здебільшого емігрували в Африку, де започаткували єгиптян та інші європеоїдні народи північноафриканського регіону); яфетичних (яфетидів, від Яфет), нащадки якого поширилися в північній частині Азії, в Індії, Європі й на інших континентах Землі; нині — це в основному індоєвропейські народи [18, 1095].Хам, батько Ханаана, був проклятий Ноєм за те, що насміявся над наготою сп’янілого батька (Ной, за Біблією, започаткував уживання вина), і був приречений на рабство у своїх братів. Сим та Яфет, які виявили синівську шанобливість і прикрили батька одягом, були благословенні Ноєм, який сказав: «Проклятий Ханаан; рабом рабів буде він у братів своїх. Потім сказав: благосло- венний Господь Бог (Єгова) Симів; а Ханаан буде рабом йому; нехай поширить Бог (Елохим) Яфета, і нехай оселиться він у наметах Симових; а Ханаан буде рабом йому» (Бут., 9, 25-27). Відповідно до тлумачень Біблії історія повністю підтвердила це пророцтво. Так, нащадки Ханаана — сина Хама — були умертвлені й обернуті в рабство євреями під час завоювання Палестини (за Ісуса Навина).
І після цього, особливо за ізраїльських царів Давида і Соломона, ханаанеї ще не раз випробували на собі важку руку нащадків Сима (що, за сучасними поняттями, є справжнім геноцидом). Інші гілки хамітів, насамперед північноафриканські народи, були в різний час підкорені яфетидами — персами, греками, римлянами [145, І, 65].Найприкметнішим у благословенні Ноя є те, що тут уперше Єгова називається власним богом Сима. «Це означає, що потомство Сима буде стояти в особливих, винятково близьких стосунках до Єгови як родоначальники богообраного єврейського народу» [145, І, 65]. Проте правильніше говорити не про «богообраність» євреїв, а про їхню «єговообраність», оскільки, як ми побачимо далі, біблійний бог мав кілька подеколи взаємовиключних імен, що, можливо, вказує на ще не оформлений монотеїзм у давньоєврейський період, або на різні його аспекти, іпостасі (одну з найгрізніших і уособлював особистий семітський бог Єгова). У благословенні Яфета Бог названий Елохимом, тобто універсальним Владикою і Творцем світу, і його потомству пророкувалося найбільше поширення по всій землі. «Кількісному поширенню яфетидів відповідає і його інтелектуальна перевага: метафізика Індії, філософія Греції, стратегіка Риму і вся сучасна світова цивілізація зобов’язана своїм існуванням і процвітанням переважно генієві яфетидів». Справдилося, на думку тлумачів Біблії, і пророцтво Ноя про те, що Яфет «вселиться в наметах Симових» і пануватиме над потомством Сима (це, наприклад, сталося, коли римляни, нащадки Яфета, скорили іудеїв і зруйнували Єрусалим) [145, І, 66].
Використання в перекладах Біблії одного найменування («Господь Бог») замість різних імен Бога в оригіналах призводить до певної плутанини в розумінні різних біблійних місць, хоча, як ми бачили, вже в найпершому благословенні родоначальників «післяпотопних» народів (семіто-хамітських та індоєвропейських) наводяться різні божеські імена, що, можливо, вказувало не тільки на відмінність наступних історичних доль цих мегаетносів, а й на принципову відмінність релігійних культів народів, з яких вони складалися, які або поклонялися різним богам, або різним аспектам Єдиного Бога (у цьому зв’язку звертає на себе увагу і подібність імені Сим до каїнового «знамення»). Водночас аналіз біблійної історії (і «допотопної», і «післяпотопної») свідчить, що йдеться тут винятково про європеоїдні народи, і написана Біблія європеоїдами і для європеоїдів як головних дійових осіб на нинішньому етапі всесвітнього соціального розвитку.