Перетворення війни на Вітчизняну

Війна, розв’язана Росією проти України, попри кричущі помилки української влади та розвал української армії, пішла не за тим сценарієм, який передбачав В. Путін, і швидко перетворилася на загальнонародну.

Власне набуття війною ознак вітчизняної для українців стало най­більшим шоком для В. Путіна, адже його стратегії базувалися на твердому переконанні, що українці та росіяни - один народ і що українці за неве­ликим винятком психологічно неготові воювати з нібито рідними бра- тами-росіянами. При цьому послідовно зросійщувані у XIX-XX ст. український Схід і Південь трактувалися як російська земля. «Південь, південь України повністю - там тільки одні росіяни», - наголошував у своєму виступі на саміті НАТО в Бухаресті (2008) В. Путін. У Кремлі вва­жали, що російськомовність значної частини населення тамтешніх міст автоматично робить її прибічником «русского міра» та відновлення пря­мої зверхності Москви над Україною. Для мас була заготовлена ідеоло­гічна доктрина - Новоросії, яку витягнули з шухляди XIX ст. Підсвіжена відповідно до умов XXI ст. доктрина заперечувала заселення та освоєння краю козаками, а пізніше й іншим українським людом, проголошувала його пусткою без сталих поселень, міст, шляхів та господарських об’єктів аж до того часу, як Катерина II знищила Запорозьку Січ (1775 р.).

Реакція ж вирішальної більшості населення поясу Харків - Дніп­ропетровськ - Запоріжжя - Херсон - Миколаїв - Одеса стала для В. Пу­тіна справжньою холодною купіллю. Влаштувати парад захоплень органів влади та псевдореспублік не вдалося. Зрадників, без появи яких не обходилася жодна війна у світі, не вистачило на те, щоб підготувати плацдарм для поширення сюди гібридної війни та на позір для світу на­чебто волею тутешніх мешканців відкраяти від України територію по Дніпро. Навпаки російська агресія викликала тут небачений сплеск па­тріотизму та прискорила звільнення свідомості від проросійських міфів, дбайливо культивованих Москвою та її прибічниками в Україні упродовж двох століть. Міста вбралися в барви українського державного прапора. Масовими стали паради вишиванок, а футбольні фанати харківського «Металіста» спромоглися на пісню про Путіна, яка вмить стала народною і поширилася по всьому світу. Саме українці Півдня і Сходу виявили чи не найбільшу активність у протидії загарбнику. Саме вони склали ядро добровольчих батальйонів та волонтерського руху. Саме вони стали опо­рою для новопризначених губернаторів, які зуміли не допустити хаосу. Як би зараз, скажімо, не оцінювати мотиви, методи й цілі Валерія Коло- мойського, але йому вдалося перетворити Дніпропетровськ на цитадель опору загарбникам та на головний логістичний і медичний центри для української армії. Подібних результатів було досягнуто і в інших облас­тях. Наприкінці серпня - у вересні В. Путіна ошелешила реакція активної частини маріупольців на загрозу захоплення міста загарбником. Ці ма- ріупольці вийшли на будівництво оборонних споруд та почали всіляко підтримувати захисників міста. А міська рада виділила кошти на будів­ництво фортифікаційних споруд.

Масова жертовність українців з різних куточків держави, поява до­бровольців та добровольчих батальйонів, волонтерського руху, - усе це свід­чило про те, що більшість населення країни сприйняла протидію російській агресії як свою кровну справу і що головну ідеологічну війну - війну за го­лови українців - В.

Саме українці своїми пожертвами та волонтери, які взялися за по­стачання армії всього необхідного - від шкарпеток до деяких видів оз­броєння - за ремонт техніки та медичну допомогу, унеможливили фатальний сценарій. А добровольчі батальйони («Азов», «Донбас», «Дніпро», ДУК «Правий сектор», «Айдар», «Херсон», «Карпатська Січ», «Чернігів», «Київська Русь», «Світязь» та інші) виявилися тією силою, об яку в умовах переформатування на марші української армії розбилися військові та ідеологічні розрахунки Кремля.

Неймовірно важливим чинником стала поява справжніх героїв, які своєю жертовністю вписали свої імена в золоту скарбницю української звитяги. Тут неможливо перелічити всіх. їхні подвиги - окрема велика розмова.