Післямова
Вітчизняна війна за незалежність, яка розпочалася у 2014 р. у зв’язку з віроломною агресією Росії, стала черговою в довгому переліку російсько-українських війн. Упродовж майже дев’яти століть українцям довелося протистояти московській експансії, покликаної в сухому залишку не тільки загарбати українські землі, а й повністю асимілювати українців, щоб і сліду українського не залишилося на земній кулі.
Бага- тостолітнє протистояння агресії північно-східного сусіда далося українському світові нелегко. Гірку часу бездержавності та московської тиранії Україні судилося випити до дна. Нелюдський Голодомор-Геноцид, страхітливі репресії, нищення української мови, повальна русифікація - наочне тому підтвердження. Але попри все українство встояло, продемонструвавши подиву гідну здатність виживати в найкритичніших ситуаціях і тепер, на початку XXI ст., піднявшись з колін, веде війну за справжню незалежність.Розпочата Кремлем чергова війна дуже показова. Вона з пронизливою відвертістю віддзеркалює чітке розуміння московськими елітами того факту, що Україна остаточно позбувається російських пут, які їм вдалося накинути у процесі знищення Ранньомодерної Української держави, а потім все тугіше затягувати упродовж XIX-XX ст.
Нав’язуючи Україні численні війни, Московія / Росія виробила низку стратегій, які в різних комбінаціях та в різному наповненні простежуються від кінця XV до новітньої Вітчизняної війни за незалежність. Починаючи війну з Україною, російський президент В. Путін насправді не спромігся на щось принципово нове. Усі елементи війни, які використовує нині Кремль, мають своїх генетичних попередників і відрізняються від них лише особливостями, продиктованими вимогами бурхливого сьогодення. Виразні перегуки добре демонструє порівняльна таблиця, яка вміщена поруч.
Московські стратегії війн з Україною
Післямова