Пунічні війни

Після розпаду Тірської держави фінікійців претендентом на її спадщину на Заході став Карфаген, який, борючись водночас і з греками, і з місцевим населенням, і з іншими фінікійськими містами цього регіону, завзято розбу­довував свою державу.

деякими Балеарськими островами включно). Елісса, засновниця Карфагена, залишилася єдиною царицею в історії цього міста, і після її смерті Карфаген став республікою. Прагнучи все більшого розширення своєї держави, Карфаген зіштовхнувся з Римом, що також прагнув установити своє панування в Серед­земномор’ї [152, 19].

У 264 р. до н. е. розпочалася перша війна між Римом і Карфагеном, унаслі­док якої карфагеняни були змушені поступитися римлянам спочатку Сицилією, а потім Сардинією і Корсикою. Від карфагенської влади намагалася в цей час звіль­нитися і Південна ^панія. Карфагенський полководець Гамількар Барк вирушив до Кланії, де він не тільки відновив карфагенське панування, а й розширив його сферу. У цій війні Гамількар загинув, а його спадкоємцем стали його зять Гасдру- бал і син Ганнібал.

У 218 р. до н. е. Ганнібал фактично спровокував другу війну з Римом. Він рушив з основною частиною своєї армії до Італії, залишивши в Іспанії Гасд- рубала. В Італії Ганнібал одержав ряд гучних перемог, що принесли йому славу одного з кращих полководців у всій історії людства. Особливо його прославила битва при Каннах 216 р. до н. е., що стала класичним прикладом військового бою на оточення. Але здобути вирішальної перемоги над римлянами Ганнібал так і не зміг. В Іспанії римляни розгромили карфагенян і 206 р. до н. е. повні­стю їх звідти витіснили. Через два роки римляни висадилися в Африці, і карфа­генський уряд відкликав Ганнібала з Італії. Ганнібала розбили при Замі 202 р. до н. е., і карфагеняни змушені були укласти мир. У політичному плані Карфаген виявився під фактичним протекторатом Риму, а територія колись великої дер­жави перетворилася на невелику частину землі навколо самого міста (сучасний Туніс) [152, 19-20].

У 149 р. до н. е. почалася третя Пунічна війна, що звелася до трирічної облоги Карфагена. У 146 р. до н. е. територія Карфагенської республіки була при­єднана до Риму, саме місто за рішенням римського уряду повністю зруйноване, а його земля на знак вічного прокляття засіяна сіллю. І тільки через 100 років Карфаген відновлено за рішенням Цезаря. До цього часу під владою Риму опинилися і всі інші фінікійські міста Заходу. Під римським впливом фінікійська цивілізація в цьо­му регіоні досить швидко занепала, і з І ст. н. е. можна говорити вже тільки про її пережитки [152, 20-21].