Вірування народів, що проживали в Андійських Кордильєрах, або Андах,

за рівнем розвитку релігійно-міфологічних систем відрізняються від інших інді­анських народів Південної Америки і наближаються за складністю до централь­ноамериканських релігій, що дає деяким дослідникам підстави зараховувати до культурного регіону Мезоамерики культури чибча-муїсків, кечуа (інків) та інших народів Центральних Анд.

Релігійна історія народів цього регіону Південної Америки почалася в 1 тис до н. е., коли між VI та 111 ст. до н. е. у північній, центральній і частково у південній областях сучасного Перу поширився культ надприродної котячої істоти [48. 55]. Очевидно, виникнення цього культу пов'язане з кам'яним хра­мом у Чавін-де-Уантар на півночі гірського Перу. Цей храм складається з безлічі внутрішніх галерей. У найдавнішій частині храму розташована галерея з високим каменем, на якому вибито стилізоване зображення котячого божества (ймовірно, ягуара) у напівлюдському вигляді. Брови і волосся зображено у ви­гляді змій. Цю істоту назвали «Бог, що посміхається«, через те, що куточки іі губ трохи підняті. Стояча постать має котячі риси, голова в неї велика прямо­кутна, у витягнутих руках божество тримає палиці (звідси його назва за іншою версією — «Бог з палицями»). На пальцях рук і ніг — пазурі, волосся у вигляді змій. Можливо, це був бог природи, який, як вважали, живе на Небі разом з ор­лами і яструбами, зображення яких також вибито на колонах чавінського храму

У І тис, н. е. на узбережжі північного Перу народ моче відродив чавінсь- кий культ котячої істоти. Моче виготовляли багато горщиків, на яких зобра­жено людей з іклами, часто оперезаних зміями. Нерідко показано сцену їхньо­го бою, як правило, переможною, з чудовиськом, що мас риси як людини, так і тварини.

Головне божество Тіауанако. руїни якого розташовані на березі озера Тітікака |на території сучасної Болівії). мабуть, символізувала постать, що стоїть

на монолітних воротах. У кожній руці божество тримає вертикально палицю з відростками у вигляді голів орла або змії.

У ХП ст. на узбережжі північного Перу чиму заснували царство, яке проіснувало до завоювання їх інками в 60-х роках XV сг. їхнім головним бо­жеством був Місяць. Вони вважали його могутнішим за Сонце, тому що він з'являється як вдень, так і вночі Високо шанувалися деякі сузір'я, наприклад сузір'я Плеяд, яке сприяло розвитку сільського господарства. Чиму поклоня­лися також і морю (Ні). На цей час поширений раніше культ котячої істоти, мабуть, почав відмирати [48, 56).

Загалом андійський культурний процес тривав понад 10 тис. років і про­тікав відособлено, охоплюючи велику кількість країн, з безліччю мов. різними кліматичними умовами І різними типами людей. За цей час жителі Анд зумів­ши вижити у важких умовах, створили одну з найбільших світових цивілізацій, що поєднала в собі все різнобарв'я культур андійського регіону [71, 7]. Станов­лення і розвиток цих культур ми й спробуємо простежити.