Расово-етнічні спільноти, як ми пам’ятаємо, містять у собі різні етноси (або народи), субетноси (певні «складові» тих чи інших народів) і метаетноси (об’єднані спільними ознаками групи народів, наприклад, слов’янський, германський і романський метаетноси, які становлять основне населення сучасної Європи).
Народ (або етнос) свого часу формується на основі певної племінної єдності (союзу племен), що складається з кількох племен. Вони, у свою чергу, охоплюють кілька родів, об’єднаних шлюбними зв’язками, а рід — це кілька родин, що становлять у рамках одного роду колектив кровних родичів [110, 9].
Кожен народ до того ж має досить виражену расову, мовну й культурно-історичну приналежність до ще ширших людських співтовариств, вивчення яких дає змогу краще зрозуміти історію етносів і людства загалом, його духовної та матеріальної культури. На особливу увагу тут заслуговує питання про співвідношення даних археології та лінгвістики, оскільки мова, як ми зазначали раніше, є одним з основних критеріїв етнічної приналежності, а спорідненість мов свідчить про спільність походження народів — їхніх носіїв.