Сатана кавказьких народів
Сатана (Шатана) — героїня осетинського нартського епосу, дочка Уастирджі, народжена мертвою Дзерассою. Уастирджі («бог чоловіків») — небожитель, заступник чоловіків, подорожніх і воїнів.
Дзерасса (її епітети: «золотоволоса», «врода землі», «сяюча як сонце і місяць») — дочка володаря водяного царства Донбет- тира. Вона була дружиною нарта Ахсартага (сина родоначальника нартів Уарха- га), який покінчив життя самогубством через те, що помилково вбив свого брата-близнюка. Дзерасса також народила синів-близнюків від Ахсартага — Уризмага і Хаміца. Ставши дорослими, вони розшукали свого діда Уархага і віддали за нього заміж Дзерассу. Помираючи, Дзерасса просила своїх синів три ночі стерегти її склеп, оскільки боялася, що небожитель Уастирджі, який домагався її руки, поглумиться над її трупом. На третю ніч Уастирджі проник у склеп Дзерасси, потім пустив свого коня і собаку. Через рік мертва Дзерасса народила Сатану, лоша Ар- фана, «старшого з коней», і цуценя Силама, «старшого із собак». Дзерасса залишила також нащадків, які утворили могутній нартський рід Ахсартагката (від «сила», «хоробрість», «героїзм») [90, I, 375].Згідно з «Міфами народів світу» серед нартських дівчат Сатані не було рівних за красою. Вона обманом домагається любові свого брата по матері Уризмага і вважається матір’ю двох нерідних синів — Сослана і Батрадза. Сатана в нартсько- му епосі постає щедрою, гостинною господинею, розподільницею усіх припасів. Їй належить заслуга у винаході двох популярних напоїв — пива й алутона. Надя- гаючи чоловічий обладунок, Сатана б’ється як воїн. Ніщо не сховається від її ока і небесного дзеркала, за допомогою якого вона про все дізнається, сидячи на семиярусній вежі. Ім’я Сатана відповідає Сатаній в адигів, балкарців, карачаївців, абазинів, Сатаней-Гуаша — в абхазів [90, II, 414].
Сатаній — героїня адигського нартського епосу, мати і вихователька Сосру- ко й інших нартів.
Вона — організатор, глава нартської спільності, хоча й не допускається на раду чоловіків. Сатаній — пророчниця, наділена магічною силою, майстриня готувати отруйні зілля. За міфологічними уявленнями, Сатаній безсмертна [90, II, 414]. Центральним персонажем абхазького нартського епосу є Са- таней-Гуаша. Вона мати ста братів-нартів і їхньої єдиної красуні-сестри Гунди. У найдавніших циклах Сатаней-Гуаша не має чоловіка. Це — нестаріюча зваблива жінка (у пізніших сказаннях згадується батько партіє — безіменний, старезний, хворий, іноді сліпий старець, що не відіграє суттєвої ролі в житті нартів). Влада Сатаней-Гуаші над нартами не обмежена. До того ж вона володіє надзвичайною фізичною силою, а її головна роль полягає в турботі про охорону синів, у вихованні молодшого, улюбленого сина Сасрикви. Сатаней-Гуаша є також віщункою і чарівницею. Проте згодом образ Сатаней-Гуаші зазнав значної еволюції, і в пізніших варіантах сказань вона постає слабкою, мстивою, підступною жінкою. Випивши келих отруєного нею ж вина, Сатаней-Гуаша помирає.Деякі дослідники, як повідомляє сучасний релігієзнавець Ш. Салакая, характеризують властивості Сатаней-Гуаші як властивості божества і вбачають світлову, сопячпу природу її образу; інші бачать у її образі насамперед відображення реальних рис епохи матріархату [90, II, 415].