Семітські боги філістимлян

Філістимляни — представники одного з уже згадуваних «народів моря» — жили в п’яти містах на південному заході Палестини (Ашдоді, Ашкелоні, Екроні, Гаті і Газі) і контролювали приморську дорогу з Єгипту.

Філістимляни становили Ізраїлю постійну небезпеку. Обидва народи пре­тендували на владу над спірною землею, що лежить між їхніми поселеннями. На­тиск філістимлян, на думку істориків, зумовив утвердження в Ізраїлі монархії. Царю Давиду вдалося нарешті покінчити з нападами філістимлян, проте вони зберегли свою незалежність і в наступні роки ще не раз заподіювали лиха ізраїль­тянам. Вони навіть розширили свої володіння на північ, уздовж узбережжя, і на схід, усередину країни. Землю, що простяглася на захід від Йордану, назвали Па­лестиною саме за етнонімом філістимлян, хоча вони, здогадно, ніколи не володіли нею повністю протягом якогось тривалого часу.

Старий Заповіт дає філістимлянським богам семітські імена: Дагон — хра­ми, присвячені цьому богу, містилися в Газі й Азоті (Ашдоді); Вельзевул (Баалзе- буб) — йому поклонялися в Екроні; Астарта (Аштарт) мала повсюдне поширення [13, 287-288].

Дагон («колос» або «риба») — ханаанейсько-аморейський, пізніше також філістимлянський бог. Судячи зі значення імені, покровитель землеробства або ри­бальства; очевидно, спочатку бог — подавець їжі. В Угариті Дагон був пов’язаний з богом бурі і родючості Балу (Алійяну-Балу), батьком якого вважався нарівні з верховним богом Ілу. Відповідно до давніх переказів одна з наложниць Урана (у цьому випадку відповідного, мабуть, батьківському Ілу), мати Балу, потрапила до Дагона вже будучи вагітною від Урана-Ілу.

Вельзевул (Веельзевул) у християнстві — демонічна істота. Перекладач і тлу­мач Біблії Євсевій Ієронім (ІУ — поч. V ст.) пов’язував ім’я «Вельзевул» з іменем бога філістимлян Баал-Зебуба («володар мух»), що згадується у Старому Заповіті. Існують археологічні знахідки виробів у вигляді мухи, присвячені, мабуть, від­повідному божеству, що вшановувалося в місті Екрон. За звертання до оракула Баал-Зебуба ізраїльського царя Охозію спіткала кара Яхве.

Тлумачення Ієроніма донедавна вважалося єдиним, проте сучасна наука за­пропонувала ще два тлумачення:

1) імовірно, у єврейському середовищі було поширене ім’я сатани «/аЬпІш» (від перекрученого грецького «диявол»), яке згодом фігурувало у народній хрис­тиянській латині, у такому випадку «Вельзевул» означає «Баал (Ваал) — диявол» (тобто є синонімом диявола, сатани);

2) єврейське дієслово «/аЬаІ» («вивозити нечистоти») вживалося в раби- ністичній літературі як метафора на позначення духовної «нечистоти» — від­ступництва, ідолопоклонства тощо, у такому випадку «Вельзевул» означає «пове­литель скверн»;

Можливо, що при складанні слововживання імені «Вельзевул» брали участь усі три асоціативні лінії [90, І, 229], а можливо, що існують й інші, ще не відомі науці версії.