<<
>>

Семітські боги філістимлян

Філістимляни — представники одного з уже згадуваних «народів моря» — жили в п’яти містах на південному заході Палестини (Ашдоді, Ашкелоні, Екроні, Гаті і Газі) і контролювали приморську дорогу з Єгипту.

Кожним філістимлянським мі­стом правив «господар» («серен»). Титул має несемітське походження і, очевидно, запозичений з мови індоєвропейців Егейського регіону. Національним ремеслом філістимлян було виготовлення металевих (насамперед, залізних) виробів.

Філістимляни становили Ізраїлю постійну небезпеку. Обидва народи пре­тендували на владу над спірною землею, що лежить між їхніми поселеннями. На­тиск філістимлян, на думку істориків, зумовив утвердження в Ізраїлі монархії. Царю Давиду вдалося нарешті покінчити з нападами філістимлян, проте вони зберегли свою незалежність і в наступні роки ще не раз заподіювали лиха ізраїль­тянам. Вони навіть розширили свої володіння на північ, уздовж узбережжя, і на схід, усередину країни. Землю, що простяглася на захід від Йордану, назвали Па­лестиною саме за етнонімом філістимлян, хоча вони, здогадно, ніколи не володіли нею повністю протягом якогось тривалого часу.

Старий Заповіт дає філістимлянським богам семітські імена: Дагон — хра­ми, присвячені цьому богу, містилися в Газі й Азоті (Ашдоді); Вельзевул (Баалзе- буб) — йому поклонялися в Екроні; Астарта (Аштарт) мала повсюдне поширення [13, 287-288].

Дагон («колос» або «риба») — ханаанейсько-аморейський, пізніше також філістимлянський бог. Судячи зі значення імені, покровитель землеробства або ри­бальства; очевидно, спочатку бог — подавець їжі. В Угариті Дагон був пов’язаний з богом бурі і родючості Балу (Алійяну-Балу), батьком якого вважався нарівні з верховним богом Ілу. Відповідно до давніх переказів одна з наложниць Урана (у цьому випадку відповідного, мабуть, батьківському Ілу), мати Балу, потрапила до Дагона вже будучи вагітною від Урана-Ілу.

За фінікійською теогонією, Дагон — син Урана-неба (що відповідає тут, очевидно, Баалшамему) і Геї-землі, брат Ела (Ілу). У філістимлян наприкінці ІІ — на початку І тис. до н. е. Дагон — верховне божество, бог війни (імовірно, це уявлення запозичене від дофілістимлянського, тобто ханаанейского населення палестинського узбережжя). У місті Бет-Шеан (Північна Палестина) Дагон був пов’язаний з Астартою. Дагон вшановувався та­кож в аккадській релігії як бог невавилонського походження, покровитель населен­ня долини середнього Євфрату. Дружиною Дагона вважалася Шала (можливо, ху- ритська), вона ж і дружина бога бурі Адада (в одному давньовавилонському тексті з Північної Месопотамії Дагон названий батьком Адада). Іноді Дагон ототожню­вався з Енлілем [90, І, 346], а також з хуритським Кумарбі [90, ІІ, 28]. Бог етрусків Таг (Даг) — ще одного «народу моря» — також ототожнювався з Дагоном.

Вельзевул (Веельзевул) у християнстві — демонічна істота. Перекладач і тлу­мач Біблії Євсевій Ієронім (ІУ — поч. V ст.) пов’язував ім’я «Вельзевул» з іменем бога філістимлян Баал-Зебуба («володар мух»), що згадується у Старому Заповіті. Існують археологічні знахідки виробів у вигляді мухи, присвячені, мабуть, від­повідному божеству, що вшановувалося в місті Екрон. За звертання до оракула Баал-Зебуба ізраїльського царя Охозію спіткала кара Яхве.

Тлумачення Ієроніма донедавна вважалося єдиним, проте сучасна наука за­пропонувала ще два тлумачення:

1) імовірно, у єврейському середовищі було поширене ім’я сатани «/аЬпІш» (від перекрученого грецького «диявол»), яке згодом фігурувало у народній хрис­тиянській латині, у такому випадку «Вельзевул» означає «Баал (Ваал) — диявол» (тобто є синонімом диявола, сатани);

2) єврейське дієслово «/аЬаІ» («вивозити нечистоти») вживалося в раби- ністичній літературі як метафора на позначення духовної «нечистоти» — від­ступництва, ідолопоклонства тощо, у такому випадку «Вельзевул» означає «пове­литель скверн»;

Можливо, що при складанні слововживання імені «Вельзевул» брали участь усі три асоціативні лінії [90, І, 229], а можливо, що існують й інші, ще не відомі науці версії.

<< | >>
Источник: Людство і віра: витоки народів і релігій: наук.-публ. вид. У 4 т. 3-тє вид., стереотип. / Г. В. Щокін. Київ : Міжрегіональна Академія управління персоналом,2020. 2220 с. : іл.. 2020

Еще по теме Семітські боги філістимлян:

  1. Семітські боги філістимлян
  2. Особисті боги
  3. Боги хабіру
  4. Боги-антиподи
  5. Коли ізраїльтяни просувалися в Ханаан, на північний схід від країни оселили­ся інші споріднені їм семітські племена.
  6. «Смертні боги»
  7. Релігія Ебли
  8. Країна, відома з Біблії як Ханаан (греки називали її Кенаан, а єгиптяни — Хуру), володіла великою смугою землі, яка тяглася з півночі на південь уздовж східного узбережжя Середземного моря.
  9. Людство і віра: витоки народів і релігій: наук.-публ. вид. У 4 т. 3-тє вид., стереотип. / Г. В. Щокін. Київ : Міжрегіональна Академія управління персоналом,2020. 2220 с. : іл., 2020