«Смертні боги»
^Іа панно «Грота Бика» (№ 9) серед зображень козлів і рогатого бика є знаки, що читаються як «розіп’ятий Ану» або «повалений Телець зерна Ану». Тут також містяться відомості про Ламара як про первосвященика «Крокодила із Загону» (при цьому Ламар тотожний Нінурті — відомому шумерському богу, синові Енліля), про Месламтаеа, який ототожнюється тут з Нергалом, і про Наннара-Сіна (Нергал і Сін — також сини Енліля в шумерів).
У текстах «Грота Бика», де на стіні зображені четверо козенят, мовиться про чотири долі «царів-героїв», а також про жертву підземній богині чотирьох богів: Месламтаеа-Нергала, Наннара-Сіна («великих козенят») і Ніназу з Ашнан («малих козенят») [62, 340-381].Наведене вище позначення «зерно Ану» може, на думку А. Кіфішина, трактуватися подвійно, з перестановкою складів: 8е-ап і ап-8е (на зразок Ашнан і Нан- ше). Водночас ап-8е означає «осел». Осел міг бути одним з образів Ану чи позначеного його іменем неба. Роль осла у стародавніх релігіях була дуже значною, з ним, наприклад, пов’язували образи солярних божеств. Крім того, «зерно» і в Єгипті, і в Греції могло ототожнюватися з образом «стражденного» (тобто принесеного в жертву) бога [62, 628].
У кам’яномогильних текстах зустрічаються образи «летючого дракона» (або «крилатого змія»), а також Крокодила. Крокодил (або Кушу), можливо, був тотемним образом владики водного світу, під яким у шумерський період виступав бог Енкі. Крокодил пов’язаний із Загоном, що, очевидно, ототожнювався з образом верхнього світу, протиставленого нижньому, уособленому Очеретом. У Загоні творять «вирішення душ», здійснювані Крокодилом у потойбічному водному світі. З цим самим потойбічним водним (а не підземним, менш давнім) світом пов’язана і богиня зерна Ашнан [62, 314-316]. Можливо також, що образ протошумерсько- го Крокодила ідентичний мезоамериканському Кайманові (або Змієві), що уособлював, як уже спостережено, Чумацький Шлях.
У сцені жертвопринесення богів у ролі розпорядника виступає Ведмідь (Ведмедиця), відомий і з інших сюжетних зображень Кам’яної Могили разом з Мавпою, Мишею, Рибою, Козлом, Бараном та ін., що нагадує основних персонажів «західного» і «східного» зодіаку. Ану, наприклад, називають «той, хто має розум Миші (або Мавпи, Ведмедя), «виблискуючий Імдугуд», що, можливо, символічно позначало зміну зодіакальних епох (на це вказує, очевидно, і міфологічне повідомлення: «Новий володар Ану — це Енліль»). До того ж хтонічний бог долі Намтар ототожнюється іноді з богом грозовиці Ішкуром і ритуально пов’язаний із сонячним богом Уту, що може вказувати на перехід від зодіакальної епохи Діви (Ведмедя-Ведмедиці) до епохи солярного Лева, що відбувся близько XII тис. до н. е. Те, що стародавнім людям були відомі такі тривалі періоди, підтверджують виявлені А. Кіфішиним цифрові «лунарні» знаки, серед яких зустрічаються 360 (місячний рік), а також 600, 1800, 2400, 6000 і навіть сума 8590 (років?), що дорівнює майже чотирьом зодіакальним епохам. Наприклад, за археологічними ознаками, панно «Печери Чаклуна» (№ 52) датується часом пізнього палеоліту (близько ХІІ-Х тис. до н. е.). Прикметно, що саме цим періодом датується найдавніший сюжет Кам’яної Могили, в якому, за припущенням А. Кіфішина, богиня Інанна виступає антагоністом бога Ана: бореться з ним або вбиває (відроджує) його. Інанна як «діва-мати» відігравала величезну роль у про- тошумерський період, набагато важливішу, ніж у Шумері ІІІ тис. до н. е. [62, 398-438, 626].
У ті далекі протошумерські часи войовнича Інанна виступала, очевидно, не тільки антагоністом бога Ана, а й його сина Енліля. Так, виночерпій Інан- ни в образі шестиголового Козерога (Сухуршабгал) ритуально протистояв одній з іпостасей Енліля (Сухуралаллю), який вважався ворогом Інанни. З потворним Козерогом — Сухуршабгалом (або ще одним близьким образом — Латара- ком) вів боротьбу і Нінурта (у шумерській міфології — один із синів Енліля). З шестиголовим Козерогом пов’язаний ще один сюжет Кам’яної Могили, за яким Інанна возлюбила засудженого богами Уту, коли шестиголовий Козеріг «вдарив Сірару».
За це Свиня відібрала в неї богів і богинь, які раніше перебували під впливом Інанни. До того ж Інаннин «Ліс Морської Безодні», що міститься в міфічному Кеші, отримав Енліль (Енлільпаїль, тобто, як і Уту, засуджений богами). Володарем Кеша, відповідно до одного з написів, був Ензу (тобто «володар Зу» — Птаха — Імдугуда), що ототожнювався з місячним богом Сіном, а сам Кеш — з Козерогом (з останнім, у свою чергу, ототожнювалася Інанна) [20, 618-628].Космогонічний «суд», пов’язаний з необхідністю повернення до життя після закінченого циклу буття, був складовою однієї з найголовніших дій давнього ритуалу. Суд вершили біля водоспаду Риба або Миша, але з появою Лука, який, імовірно, вчинив переворот в менталітеті стародавності, суддями стали Ведмідь з Лірою і Мавпа. Цей архаїчний етап «судочинства» позначений А. Кіфішиним як «епохаКози». Потім з’явився «жереб» Козеняти, Барана і Схиленого Тельця. За їх сприяння, мабуть, Миша, пов’язана із сонячним божеством (що мало, у свою чергу, відношення до Схиленого Тельця), повернула свою силу і згодом стала стійким ритуальним ім’ям бога-Крокодила. Схилений Телець, пов’язаний з Мишею не цілком зрозумілими стосунками, імовірно, загинув, убитий Великим Птахом, що зробив з його шкури небесне покривало. До того ж на світ з’явився «герой, що з вогню виходить» — Месламтаеа. Він вигнав Великого Птаха. Цим Великим Птахом, якого «бив» або «умертвляв» Месламтаеа, був, за кам’яномогильними текстами, бог долі Намтар. Такі побиття регулярно відбувалися також у «Гроті Ві- шапа» (№ 55), де об’єктом побиттів виступала тотемриба, що, можливо, аналогічно більш пізнім побиттям бога Мардука в новорічному ритуалі ассиро-вавилонян [62, 611, 629, 639].
Месламтаеа, а також Ашнан, Ніназу і Наннарушги приписується й убивство аннунаків (імовірно, під час їх перебування в пеклі, куди вони потрапили як жертви «підземної богині»). Аннунаки вважалися богами «великими, котрі рівних не мають», а разом з утугами вони були «людьми плуга». Водночас є підказка, що аннунаки «судили водою» «зерно і душу плуга», що були «сім’ям Сірари» (ототожненим тут, на думку А.
Кіфішина, з богинею Нанше) [62, 666, 668].Володаря Ану, відповідно до кам’яномогильних текстів, має судити бог Уту. Думузі — «герой, що не має рівних» — імовірно, заміняв Ану у період його «смерті» і перебування у пеклі, як в інший час він заміняв і Енлільпаїля (тобто Енліля, який в пеклі). З пекла Енліля повернув, імовірно, Ішкур, чиїм предком був бог долі Намтар і який у кам’яномогильному тексті має епітет Змій великий. Думузі повернув Ашнан. Ашнан відправила Ішкура у «водну мандрівку» (під час якої, очевидно, був убитий Ану). Ніндара також «до мандрівки водою засуджений», хоча є підказка, що «Велика вода — (це) вода Козла (і) Суд Води правителів (бога) Ніндара, що Розум має». Були засуджені також духи-демони аладу й ліллу [62, 636, 653, 666-673].
У протошумерських текстах є згадка про 50-парну систему 100 Ме, що матимуть виняткове значення у шумерський період і за володіння якими йде постійна боротьба між богами. Можливо, з цими 50-ма парами пов’язаний і родовід Ана, якому в епоху шумеризму передували 50 пар колишніх богів, що ведуть свій початок від найдавнішого божества, Енмешарри — «господаря всіх Ме», і дають їхньому власникові право на керування світом та іншими богами.