У своїх дослідженнях А. Кіфішин знаходить кам’яномогильні паралелі шумерським спискам царів двох міфічних династій (що зустрічаються, як спостережено, і в інших давніх народів) із зазначенням числа років їхнього правління.
Правління першої династії, згідно з цими списками, завершували цариці Кисаль і Сальтуш (аналоги шумерських Нінліль і її матері), а перед ними правили царі з тотемними іменами: «народні збори півночі» або «першолюди» (з ними можна порівняти зображення Гільгамеша з двома левами) Вогненний Лев, Ведмідь з Лірою, Телець.
Царями-тотемами другої династії були: «Мрець» (зіставимо зі скорпіоном-лю- диною), Козеріг, «Спарені Ме». Ці зображення Кам’яної Могили співвідносяться, на думку А. Кіфішина, з відомими пластинками ліри з гробниці царя Абараггі в Урі (близько 2495 р. до н. е.), що містять імена-образи: Імдугуда (левоголового орла Зу, який вкрав у Енліля «таблиці доль»), котрий дере кігтями однієї лапи Козерога, другої — Лева; предка-«першолюдини» (можливо, Гільгамеша або Енкіду); «Мерця» — Скорпіона, якого піднімають за лапи Козеріг і Лев; Схиленого Тельця; Ведмедя — Енліля, розміщеного вище за інших, над Імдугудом і «Першопредком», що вимовляв заклинання у супроводі гри на Лірі; Енкі, що «парується» внизу з «Ме» [62, 75-81].Первинний ритуальний вузол цього сюжету, на думку А. Кіфішина, складало протиставлення Ведмедя (або Ведмедиці) з Лірою як центральної фігури і Вогненного Лева (Лева битви). Цей персонаж був пов’язаний з «покривалом небес» у вигляді шкури Поваленого, або Схиленого Тельця. Праворуч від Ведмедя (Ведмедиці) — Козеріг, який, імовірно, захищав його від Лева. Поблизу нього перебував якийсь «Мрець» (Скорпіон). Судячи з ритуального контексту, всі ці фігури містилися біля «ущелини землі», де відбувалося сходження в «потойбічний» світ небесних світил (насамперед сонця). Сам «інший світ» поставав водною стихією («море» або «абзу»), в центрі або всередині якої виступали герої, позначені як «риболюди» або «першолюди Півночі», «Моря» (у шумерів довго зберігався звичай ховати своїх небіжчиків у воді, що уособлювала первозданний Хаос) [62, 583]. Можливо, ця ритуальна композиція відображала в міфологізованій формі перехід від зодіакальної епохи Діви (Ведмідь — Енліль і його жіноча паралель Ведмедиця — Нін- ліль) до зодіакальної епохи «Вогненного Лева» (Сонце), що відбулося між ХІІІ-ХІ тис. до н. е.