Боги хабіру
Родичі давніх євреїв (теж, ймовірно, з числа прадавніх хабіру) — амонітяни, моавітяни, едомітяни та амаликітяни — вклонялися богам з різними назвами. Національним богом моавітян був згадуваний вже Хамос-Хубал (Адад-Нінурта), відомий з моавітського напису ІХ ст.
до н. е. (як і єврейський Яхве) і якого давні євреї називали «моавітською мерзотою», хоча його власне ім’я означало буквально «вогонь, полум’я». Національний бог Едома називався Каус (Кавс, Кос), а його атрибутом був лук, що наближує його до солярного Аполлона (якого іноді ототожнювали і з Аресом). А от богом амонітян (чий етнонім, можливо, пов’язаний з єгипетським богом у вигляді чорної кобри Амоном — «нічним», або «підземним» сонцем) вважався зловісний Молох (який теж міг бути однією з іпостасей Марса, але найбільш непривабливою та загрозливою, що уособлювалася, наприклад, у шумерському Нергалі). Але Молох був тотожний Мелькому (букв. «цар», «господар»), якому і вклонялися під цим іменем амонітяни. Мельком — це, радше, Мелькар фінікійців, який ототожнювався з морським богом, тобто Ямму, а з останнім — Яхве!Хамос моавітян, Молох-Мельком амонітян, Каус-Кос едомітян та амаликі- тян поступово об’єднувалися з образом єврейського бога Єво-Єгова (або Ямму- Яхве), якому в добіблійний період, як зазначалось, приносили навіть людські жертви (а його карфагенській іпостасі — Баал-Хаммону — приносили масово та планомірно дітей протягом століть). При цьому дуже показовою є та обставина, що під час проходження ізраїльтян-хабіру з Єгипту в Землю обітовану (куди, згідно із старозавітними переказами, їх вів сам Єгова-Яхве), їм чинили постійний супротив моавітяни, едомітяни та амаликітяни. І тільки амонітяни не чинили ніяких перешкод проходженню давніх євреїв у Ханаан. Це певним чином вказує на те, що Хамос моавітян та Кос едомітян і амаликітян були ворожими до Ямму-Яхве богами. А страшний Молох-Мельком амонітян, навпаки, ототожнювався, очевидно, в ті часи з богом євреїв Єво-Єговою.