<<
>>

Благі божества

У західносемітській релігії (як і в спорідненій з нею схід- носемітській) майже не помітно солярних божеств. Водно­час збереглася пам’ять про них як про благих небожителів. Наприклад, Ши­пиш — західносемітська богиня Сонця (постає, очевидно, в парі з чоловічою паралеллю — Шамшу) — у боротьбі богів за владу над світом завжди виступає на боці сил життя та добра як помічниця Балу та Анат проти Муту та Ямму [90, ІІ, 640].

Благим божеством постає, судячи з усього, і Хусор (Кусар-і-Хусас), який вва­жався деміургом, творцем Космосу (як у слов’ян тотожний йому Сварог-Гефест, батько Сонця-Даждьбога). Серед південно-семітських божеств знайшовся вели­кий єгипетський бог Тот, якого давні єгиптяни звали (як і Сета) «богом чужозем­них країн», «богом бедуїнів». Ним виявився бог з Аравійської пустелі Нахі, який водночас з Рудою був верховним божеством місцевих арабів. Серед арабських пле­мен найбільш почесні місця посідали саме боги Місяця та Венери. Головним богом поступово стає Аллах, який, як і багато в чому тотожний з ним Хубал, є спочатку богом небес та Місяця, подавцем дощу (саме Хубал в доісламський період вважав­ся головним божеством Кааби і Мекки та уособлювався, очевидно, в чорному ка­мені Кааби — найвищої святині мусульман усього світу). Водночас Хубал вважаєть­ся «запозиченим богом» з Моаву, де його називали Хамос та ототожнювали іноді з планетою Марс (тобто Нінуртою, який переміг головного ворога Бога у вигляді семиголового чудовиська).

Аллах арабів пов’язується з трьома жіночими богинями (Аллат, Манат та Уз- зою), які, очевидно, уособлювали велике жіноче божество, представлене водно­час Місяцем, Землею та Венерою. Ці жіночі богині пов’язані були і з іншими гла­вами арабських пантеонів (наприклад, Хубал та Узза). Верховним богом Набатеї був Душара (очевидно, «Володар Шари», тобто місячного бога Шари, що нагадує шумерського прабога Енмешарра — «Володаря Ме Шари»), який вважався деміур­гом, володарем світу, громовержцем та ототожнювався із Зевсом (тобто Ададом) та іноді — з Аресом (тото з Нінуртою-Гором). Водночас Душара — це бог земле­робства, що вмирає і воскресає, який має дві іпостасі: власне Душара, як бог вино­градарства, що відповідає образу Діоніса, та Аарра — бог родючості і рослинності, наділений рисами світла та Сонця, що ототожнює його з Аполлоном (можливо, в давнину ці два божества були символом крайніх світів — Аполлон як Сонце небес, а Діоніс — як «сонце Землі»).

<< | >>
Источник: Людство і віра: витоки народів і релігій: наук.-публ. вид. У 4 т. 3-тє вид., стереотип. / Г. В. Щокін. Київ : Міжрегіональна Академія управління персоналом,2020. 2220 с. : іл.. 2020

Еще по теме Благі божества: