Сили злого начала
Усі подвиги Балу-Баала (як сина Ілу-Ела) перебрав на себе з часом Єво, Яхве, який, наприклад, в угаритських текстах був тотожний богу злого начала Ямму, а потім він злився і з самим Елом.
Містом народження Єво-Ямму-Яхве вважається Бейрут (столиця сучасного Лівану), звідки вийшов і Ешмун (шум. Асаллухі), бог, що вмирає і воскресає, пов’язаний з Астартою та Мелькаром (Мелькар — це ще одне ім’я Ямму- Яхве). Ямму є одним з головних претендентів на всесвітню владу (разом з богом смерті Муту-Плутоном, очевидно його синівською паралеллю). Його супроводжують морське чудовисько Левіафан-Латану, яке описується як крокодил, велетенський змій, страшний дракон (тобто єгипетський Апоп-Сет). З угаритської міфології відомо, що Латану уособлює могутнє семиголове чудовисько (тобто кам’яномогильну «Ніндару з Безодні»), яке бореться з Балу і яке він перемагає (на Кам’яній Могилі і в шумерів переможцем «семиголової гідри» є Нінурта, отже, західносемітський Балу — це, радше, синкретичний образ Нінурти-Марса та Ада- да-Юпітера — найближчих родичів Енліля). Латану може бути ототожнений і з Тіамат-Намму (матір’ю Енкі-Ямму), яку у цьому випадку перемагає Нінурта — син Енліля, а не Мардук — син Енкі (очевидно, що ми маємо справу з однією з найдавніших у світі фальсифікацій). Левіафан (Апоп-Сет, Енкі-Ямму) у біблійних текстах часто зображується разом зі своїм сухопутним міфічним аналогом — бегемотом (змій, крокодил та бегемот — це чудовиська Сета, як і Ямми), а в апокрифічній Книзі Єноха [90, ІІ, 43] міститься мотив розділу Латану (Ямму) і бегемота (Муту) як іпостасей одного ворожого Богу могутнього чудовиська, які у стані первісного Хаосу (з яким інколи Латану ототожнюється) були злиті. Отже, Ямму (Латану) та Муту-Плутон — це дві іпостасі єдиної злої сутності, яка уособлює руйнівну силу водно-хтонічного світу. Тому Муту теж вважається одним з основних претендентів на всесвітню владу і головним супротивником (разом з Ямму-Левіафаном) Балу, якого і вбиває. Ямму і Муту — це втілення Хаосу, який завжди ворожий впорядкованому Богом Космосу.Після вбивства Балу і відбувається, найімовірніше, підміна всіх колишніх солярно-уранічних персонажів (благих по своїй сутності) водно-хтонічними чудовиськами, але під виглядом колишніх благих божеств. Особливо це стосувалося, очевидно, законного наступника Ана і Елліля — Нінурти та його «дядька» Адада, які змінюються в західносемітській релігії на протилежних за своєю сутністю божеств. І навіть Астар — слабка семітська паралель шумерського Нінурти-Гільга- меша — вважається в Угариті (місті виникнення міфічного циклу про Єво-Яхве як «переможця» всіх чудовиськ) утіленням злого начала, а його епітетом стає «страхітливий» [90, І, 115].