<<
>>

Про прабатьківщину людства

Чимало суперечок у вчених різних напрямків викликає проблема прабатьківщи­ни людства, з розв'язанням якої можна було б згодом співвіднести її з гіпотезою про існування двох первинних расових стовбурів, а потім п'яти осередків утво­рення сучасних людських рас.

Успіхи американських, західноєвропейських і ро­сійських експедицій у вивченні третинної та четвертинної палеонтології внут­рішніх районів євразійського континенту надовго прикували увагу дослідників до Центральної Азії як можливої колиски людства Нині, однак, не можна не поміти­ти, що азіатські знахідки за всієї їхньої важливості поступаються перед новими палеоантропологічними відкриттями в Африці, що дає змогу зазирнути вглиб ми­нулого процесу людської еволюції Це, на думку деяких сучасних дослідників, змушує перенести увагу на Африканський материк і припустити, що прабатьків­щина людства насправді розміщувалася саме там [2, /64].

Так. згідно з однією з останніх гіпотез, перша людина з'явилася в районі північно-східної Африки, на території Сучасної Ефіопії. Кенії та Танзанії, де з півночі на південь проходить величезний розлом земної кори — Великий аф­риканський рифт, який утворився 15-5 млн років тому внаслідок високої вулканічної і тектонічної активності, що призвело тоді до значного розкриття уранових руд і підвищення природної радіоактивності. Людство, згідно з цією гіпотезою, виникло завдяки винятковому збігу обставин в одному осередку 1 вже пізніше, пройшовши досить довгий шлях під впливом нових природних умов у місцях подальшого розселення, набуло расових відмінностей, розділив­шись на окремі самостійні гілки (125,1. 7].

Як вважає дехто з вчених XIX ст., спільний предок людини, від якого пішли теперішні великі раси, з'явився на неіснуючому тепер Індо-Африкансь- кому материку (маємо думати, у Лемуріі), одним з уламків якого є сучасний Мадагаскар. Звідси перші покоління людей рушили до Азії, Австралії та Євро­пи через Африку, а потім до Америки.

З цих трьох первинних груп первісного людства і виникла різноманітність сучасних народів. Раси, що утворилися, по­стійно переміщуючись, вступали в контакти одна з однією, внаслідок чого з'яв­лялися нові варіації людства — змішані типи.

Тут доцільно пригадати думку відомого антрополога кінця XIX — почат­ку XX ст. Й. Сікорського, який вважав, що тип людини з найдавніших часів характеризується істотними антропологічними ознаками. Так, у Європі у віддалені часи існували різні підраси, що розвилися від одного з первісних поділів: дві з них були високорослі, дві — малорослі; одні високорослі були довгоголові, а інші — короткоголові; такі самі співвідношення були й у мало­рослих. Таким первісним антропологічним поділом могло стати схрещування різних людських пар, оскільки кроманьйонська людина належала переважно до короткоголового типу людей, високих на зріст, а неандерталець — до дов­гоголового низького зросту. Внаслідок подальшого змішування виникли су­часні народи Європи: у складі кожного з них у різних пропорціях і видозмі­нах є чотири основних корені — короткоголові високого і малого зросту, довгоголові високого і малого зросту. Ці корінні групи, крім того, різнилися кольором волосся і шкіри |90].

<< | >>
Источник: Людство і віра: витоки народів і релігій: наук.-публ. вид. У 4 т. 3-тє вид., стереотип. / Г. В. Щокін. Київ : Міжрегіональна Академія управління персоналом,2020. 2220 с. : іл.. 2020

Еще по теме Про прабатьківщину людства:

  1. Про прабатьківщину людства
  2. Відомо, що прабатьківщиною слов’ян були північні схили Карпат, долина ріки Вісла та басейн рікиПрип’ять.
  3. На час утворення перших шумерських міст-держав, очевидно, сформувалося уявлення про антропоморфне божество (хоча, можливо, це уявлення шумерійці принесли із собою зі своєї невідомої нам прабатьківщини)
  4. Первинний розподіл
  5. Континент Му
  6. «Світле» й «темне» людство
  7. Алтайські знахідки
  8. Уральські мови становлять велике генетичне об'єднання мов. що містить дві сім'ї — фінно-угорську і самодійську [29, 537].
  9. Як свідчить французький дослідник А. Леруа-Гуран, спираючись на статистич­ний метод [192, 77-152],
  10. Семіто-хамітські (афразійські) мови