Уральські мови становлять велике генетичне об'єднання мов. що містить дві сім'ї — фінно-угорську і самодійську [29, 537].
Ці мови поширені на досить великій території: на півночі — від Норвегії до Таймирського півострова, на півдні — це північна частина Югославії, Угорщина і Республіка Мордовія в Російській Федерації.
Окремі поселення фінно-угорських народів с в Сибіру, в пониззі Волги та на Кавказі. Існують свідчення, що територія розселення фінно-угорських і самодійських народів була ще більшою.Питання про прабатьківщину уральських народів дискусійне. Як доведено найсучаснішими дослідженнями, прабатьківщина уральців з V по ПІ тис. до н. е. містилася у північній частині Західного Сибіру, у районі між нижньою частиною Обі та Уральськими горами. Ця теріггорія в той період мала сприятливі кліматичні умови. Після розпаду уральської мовної спільності фінно-угорська гілка перемістилася на захід і близько 111 тис. до н. е. районом її поширення стали басейни річок Печора, Кама і територія на захід від Уралу. На думку окремих дослідників, прабатьківщина фінно-угрів займала південну і західну (на захід від Уральських гірі частини території уральської прабатьківщини (29. 537 - 535].
Самодійські (або самоїдські) мови поширені у північносвразійській тундрі, від півострова Канін і річки Мезень на заході до півострова Таймир на сході, а також в окремих тайгових районах Тюменської області, в середній течії річки Об (Томська область), у пониззях і середній частині Єнісею (Красноярський край РФ) (29, 431]. Можна припустити, що наприкінці прасамодійського періоду (рубіж нашої ери) самодійців у зоні тундри не було і їхньою прабатьківщиною є південна частина західносибірської та, можливо, середньосибірськоі тайги. куди вони змістилися з дальших західних районів після відокремлення від фінно-угрів. Загальна кількість тих. хто говорить самодійськими мовами, становить близько 27 тис. чол. У формуванні лексики цих мов важливу роль відіграли контакти з тунгусо-маньчжурськими. обсько-угорськнми. тюркськими, монгольськими, єнісейськими мовами [29, 431—432].
Уральські мови здебільшого не мають пам'яток давньої писемності Першу писемну пам'ятку угорської мови створено близько 1200 р. н. е.. написи карельською мовою датуються початком ХШ ст., перші пам'ятки мовою комі написані в XIV ст., найдавніші фінські та естонські пам'ятки сягають XVI ст., пам'ятки інших фінно-угорських народів — кінця XVII — початку XVIII ст. [29, 438]. Окремі характеристики уральських народів наведено у табл. 27.