Релігійно-міфологічні уявлення тюркомовних народів

Тюркомовні народи Малої та Середньої Азії, Казахстану, Кавказу, Криму і Західного Сибіру

Іслам, що поширився серед народів цього ре­гіону (у Середній Азії — з VIII ст., у Малій Азії — з XI-XII ст..

уявлень є побутування в окремих народів слова «тенгрі» у значенні «бог», ша­нування Землі та Води в киргизів, сліди культу Умай у киргизів і казахів, віра в духів-господарів різних місцевостей у киргизів, казахів, туркменів і західно­сибірських татар. З релігійно-міфологічними уявленнями давніх тюрків пов'яза­ний також звичай шанувати вовка і культ предків. У казахів збереглося уявлення про три світи Шаманство, поширене у середньоазіатських народів, зберіг- ши окремі риси, що пов'язують його з давньотюркським. значно змінилося [33, II, 537-538].

Тюркомовні народи Поволжя

У межах цього регіону в одну підгрупу об’єднуються релі­гійно-міфологічні системи татар і башкирів, що сповідують іслам. Від них відрізняються релігійно-міфологічні уявлення чувашів, що зазнали з XVI ст. християнізації (окремі особливості пов'язані з характером етногенезу чуваського народу, що сформувався у процесі асиміля­ції місцевих фінно-угорських народів тюркомовними булгарами) 3 домусуль- манських і дохристиянських релігійно-міфологічних уявлень збереглися окремі образи нижчої міфології. Певні міфологічні персонажі пов'язані з давніми тра­диціями місцевого, мабуть, фінно-угорського населення, яке влилося до складу татар і башкирів.

Відомо понад 200 чуваських божеств, а також духів різних рангів, що ви­конують різноманітні функції і населяють Небо, Землю та підземний світ. Пан­теон очолює небесний бог-творець Султі-тура (слово «тура» походить від дав- ньотюркського «тенгрі»), якому підпорядковуються нові божества — долі, достатку.

Вірування саяно-алтайських тюркомовних народів

Незважаючи на те що серед алтайців, хакасів і шорців поширилося християнство, а серед тувин­ців — ламаїзм, у них збереглася колишня »язич­ницька» міфологія і релігія. Найчисленнішу групу

утворюють космогонічні міфи. Всесвіт складається з трьох світів; їх пов'язує Світове дерево або Світова гора. Збереглося кілька варіантів міфу про поход­ження світу', де головну роль відведено володареві верхнього світу Ульгеню і правителю підземного світу Ерлікові (іноді вони постають як рідні брати). У де­яких міфах Ульгень творить світ з наказу Білої матері, що живе у Світовому океані. Опорою для Землі служать два велетенські рибоподібні чудовиська (в іншому варіаіггі йдеться про три). Відомі варіанти космогонічного міфу, де твор­цем постає Ерлік, що створив і самого Ульгеня. Існує оповідь, згідно з якою Земля переживає другий період свого існування і ніби виникла заново після все­світнього потопу [33, 11. 537—538].

Світ мислився багатошаровим·. Земля зазвичай має 7 шарів. Небо — від 7 до 16—18. підземний світ — 7-9. Земля уявлялася у вигляді тварини. По­ширені міфи про небесні світила. особливо про сузір'я і зірки (Плеяди, Оріон, Велика Ведмедиця, Чумацький Шлях, Вранішня зоря та ін.), про грім і блискав­ку. що їх добуває із себе чудовисько-дракон, про затемнення Сонця і Місяця (іх попитає чудовисько) та ін. Існують антропогонічні міфи, у яких сотворіння ЛЮДИНИ приписується Ульгеневі. Тому' за життя доля людини залежить від Уль­геня. а після смерті — від Ерліка (перший, за міфом, зробив із землі і каменю тіла людей, а душу вдихнув у них Ерлік). У деяких міфах Ульгень та Ерлік тво­рять паралельно (»біле» і «чорне» людство).

Велику групу становлять теогонічні міфи (в тому числі міфи про братів- деміургів Ульгеня і Ерліка), де пояснюється походження різноманітних духів (дух еротичного характеру Кочеган. дух — заступник мисливців Шалиг, духи — господарі місцевостей), які раніше були. як правило, смертними.людьми. Існує міф про те. як управитель сонячно-місячного світ)' Майдере скидає з небес до підземного світу загорділого Ерліка разом з його численними слугами, з яких утворилися духи — господарі вод, гір, диких тварин тощо. Багато міфів походить

від давньотюркських уявлень, зокрема про велетнів, про походження предків від співжиття юнака з вовчицею. Давньотюркською традицією зумовлені шану­вання Неба (якому приносили пожертву), уявлення про життєву силу, шануван­ня духів, шаманство [33. II. 539-540].

В основі релігійно-міфологічної системи якутів ле­жать уявлення давніх тюрків та інших племен Пів­денного Сибіру. Збереглися досить давні міфи про

Релігійні уявлення якутів

тварин, що пояснюють їх видимі особливості, архаїчні міфи тотемного типу (про орла, лебідку, ворона) [33. II, 682]. Орла вважали сином небесного боже­ства Хомпоруун хотой. главою всіх птахів, що приніс людям вогонь. Згідно з якутськими релігійно-міфологічними уявленнями, свійські тварини створені добрими божествами (айи).

Існує великий світ космогонічних міфів. За однією версією, завдяки Сонцю виникли Земля і люди, за іншою — існувало кілька сонць. Відомі міфи про володаря Місяця та його дочку' на Небі, про походження окремих сузір'їв. Всесвіт, за уявленнями якутів, складається з трьох світів. Верхній мас кілька шарів— від 3 до 9 — і є місцем проживання небесних божеств. У середньо­му світі окрім людей живуть численні духи — господарі землі, річок, озер, гір. доріг, будівель, знарядь праці. Нижній світ — під землею — описується як похмура країна, покрита невисихаючим болотом, де ростуть потворні залізні дерева.

Окремий цикл утворюють міфи про великих шаманів — про їхню могут­ність. про боротьбу одного з одним, про їхню здатність здійснювати чародій­ства. З якутською релігійно-міфологічною системою пов'язана долганська сис­тема. яка за змістом відповідає міфології північних якутів (33. П. 539-540].