Кінець Сасанідської династії
Кавад помер в 531 р., у розпал війни Ірану з Візантією. Спадкоємцем престолу став Хосров Iна прізвисько Аноширван («Безсмертна душа»), який продовжив боротьбу з наслідками маздакітських зловживань: він повертав відібрані маздакіта- ми землі та майно їхнім власникам, повертав дружин їхнім колишнім чоловікам (однак багато родин, очевидно, було уже винищено).
Хосров провів податкову, військову й адміністративну реформи. Царювання Хосрова, на одностайну думку істориків, є вищою точкою могутності Сасанідської держави. Його правління було багате і на зовнішні події: війна з Візантією, почата ще Кавадом, закінчилася в 532 р. Великих успіхів перси домоглися на півдні, захопивши близько 570 р. Ємен в Аравії, витіснивши звідти абіссінців. Розправився Хосров і з ефталітами, яких почали тіснити тюрки, котрі створили до середини VI ст. велику державу від Монголії до Передкавказзя. Кордон між сасанідським Іраном і Тюркським каганатом був встановлений по Аму-Дар’ї (563-567). У 579 р., після смерті Хосрова I, якого визнавали у сасанідській традиції ідеальним монархом, царем Ірану став Ормізд IV. Він продовжив політику батька і діда. Однак внаслідок двірського перевороту Ор- мізда IV осліпили і потім убили, а царем проголосили його сина Хосрова. II, який одержав пізніше прізвисько Парвез, тобто «Переможний» [38, 309-316].Хосров II Парвез розгромив заколотників і утвердився на батьківському престолі. Він оточив себе християнами (однією його дружиною була візантійська царівна Марія, іншою — сирійка або вірменка Ширен), хоча підтримував і зоро- астрійське духівництво. Багатство та пишність двору Хосрова II ввійшли в приказку народів Переднього Сходу. Однак нова війна з Візантією, яку підтримали хозари, призвела до серії поразок сасанідського Ірану, і наприкінці свого царювання Хосров II почав переслідувати християн. Коли візантійці підступили до Ктесифону, Хосров ІІ занедужав і вирішив передати престол Марданшаху, своєму синові від Ширен.
Але знать постала проти цього, царя кинули у темницю, а на престол звели Кавада IIШироса, сина царя і візантійської царівни. Хосров II був убитий у в’язниці (628) з відома свого сина Кавада II. Щоб забезпечити собі престол, Кавад II, за переказом, винищив своїх 17 братів. З Візантією незабаром був укладений мир [38, 317-319].Кавад II помер через півроку після загибелі батька (подейкували, що він був отруєний царицею Ширен). Після цього на престолі побували і неповнолітній син Кавада II — Арташир III, і полководець Хосрова II — Шахрвараз, і дві дочки Хосрова, і ще цілий ряд царевичів та узурпаторів. Нарешті в 632 р. представники знаті посадили на престол Єздегерда III, який мирно процарював три- чотири роки. Однак у цей період Сасанідській державі був нанесений останній нищівний удар — почалися завоювання арабів. Величезне іранське військо було вщент розбите арабами в 637 р., і їм навіть дісталася корона Хосрова II, яка була поміщена в Каабі — священному храмі мусульман у Мецці. У 642 р. біля Ніхавен- да (у Мідії) відбулася друга битва, котра остаточно вирішила долю Сасанідів. У 651 р., після довгих поневірянь, безславно помер Єздегерд III — останній цар могутньої Сасанідської династії, яка правила Іраном впродовж 425 років [38, 319-321].
Еще по теме Кінець Сасанідської династії:
- Царі Сонячної династії
- Соціальний устрій та релігійне життя сасанідської держави.
- Небесні тіла і кінець світу
- Державна релігія
- «Кінець часів»
- Релігійна політика як інструмент гуманітарної інтеграції держави Птолемеїв.
- Людство і віра: витоки народів і релігій: наук.-публ. вид. У 4 т. 3-тє вид., стереотип. / Г. В. Щокін. Київ : Міжрегіональна Академія управління персоналом,2020. 2220 с. : іл., 2020
- Соціальна історія крізь призму зодіакальних епох