<<
>>

Державна релігія

Зороастризм, як пануюча релігія, остаточно склався тільки у сасанідському Ірані, сягаючи коренями у давні іранські вірування, що почали складатися в єдиний культ ще в ахеменідські часи.

Після падіння держави Ахеменідів в Іран проникли релі­гійні та філософські уявлення синкретичного характеру і одержали значне поши­рення на Близькому Сході в елліністичний період. Ці нові уявлення співіснували в парфянському Ірані з традиційним зороастризмом та іншими давніми ірансь­кими системами вірувань, впливаючи одне на одного. Тому зороастризм як релі­гійна система не був нововведенням у сасанідському Ірані, проте новим був його офіційний, державний характер, його церковна організація. Пізня зороастрійська традиція приписує все це засновникові сасанідської династії Арташиру I. Йому ж приписують збирання і кодифікацію священних книг зороастрійців — Авести. Разом з тим відомо, що Шапур I був досить ліберальним у релігійній політиці: наприклад, маніхейство спочатку, впродовж приблизно 35 років, безперешкодно поширювалося країною й одержало відсіч тільки за Бахрама I. Треба думати, що боротьба з маніхейством і боротьба з християнством сильно зміцнили в органі­заційному відношенні зороастрійське жрецтво. Очевидно, саме до цього періоду, тобто до кінця III і першої половини IV ст. варто віднести перетворення зороа­стризму на державну релігію держави Сасанідів [38, 292-293].

Сьогодні можна з упевненістю говорити, що відомий нам запис Авести так званим авестійським письмом було зроблено тільки в середині VI ст. н. е. за царювання Хосрова I. До цього текст Авести з покоління в покоління передавав­ся усно зороастрійськими жерцями. У зороастрійському вченні погана пам’ять і безпам’ятність розглядаються, поряд з єрессю й віровідступництвом, як один з найважчих для жерця гріхів. Традиція завчання напам’ять Авести зберігається до­нині у жерців зороастрійських громад в Індії й Ірані (у Єзді).

При кодифікації до Авести були приєднані складені протягом попереднього періоду книги з права, природничих наук, астрономії й етики. Таким чином, Авеста стала цілим зводом, свого роду енциклопедією релігійно-філософських і наукових уявлень свого часу. Деякі частини Авести мають, при цьому, дуже давнє походження. Наприклад, Гати, гімни, приписувані самому засновникові релігії — Заратуштрі, належать до доахеменідської доби. Інші частини створювалися у парфянський період, а знач­ні частини Авести приналежні вже до сасанідської доби. Оскільки авестійська мова була вже незрозумілою навіть більшості жерців, то у сасанідський період був зроблений переклад Авести на літературну мову того часу — середньоперську, або пехлеві — і на цій же мові були створені великі коментарі до основного тексту. Цей переклад і коментар одержали назву Зенд, звідки йде вживана в Європі, але неправильна назва священної книги зороастрійців — «Зенд-Авеста» [38, 293-296].

З огляду на дані грецьких, давньовірменських та сирійських авторів релігія сасанідського Ірану була складнішою і перебувала під сильним впливом сусідніх передньоазійських культів й синкретичних вірувань. Зороастризм сасанідського періоду ґрунтувався на тій самій дуалістичній ідеї про боротьбу темного і світло­го начал. Уособлення світлого начала — бог Ахурамазда (Ормазд) бореться з тем­ним началом — Ахриманом. Найближчими помічниками Ахурамазди є його перші творіння: шість божественних безсмертних — Амеша-Спента, кожний з яких уособ­лює одну з іпостасей самого Творця. Вони чергуються в суворому порядку: пер­шим є Воху-Мана (Вохуман), буквально «Добра думка», захисник корисних тварин на землі; за ним — Арта-Вахішта (Артвахішт), «Вища праведність», уособлення божественного права, порядку і справедливості. У його віданні перебуває також вогонь. Наступні Амеша-Спенти: Хшатра-Вайр’я (Шахревар), «Бажана влада», вті­лення авторитету і влади Ахурамазди й оборонник металів у матеріальному світі; Спента-Армайті (Спентармат), «Добромисність», символ терпіння і покровитель­ка землі. Двоє останніх Амеша-Спенти були тісно пов’язані між собою: Хаурватат (Хордат), «Цілісність, здоров’я» і Амеретат (Мордат), «Безсмертя», заступники води та рослин. Кожному з Амеша-Спент був присвячений місяць у зороастрій- ському календарі і спеціальний день у кожному місяці. Кожен Амеша-Спента мав свою символічну квітку (жасмин, базилік тощо) й у кожного Амеша-Спенти був свій антипод в оточенні Ахримана [38, 596-297].

<< | >>
Источник: Людство і віра: витоки народів і релігій: наук.-публ. вид. У 4 т. 3-тє вид., стереотип. / Г. В. Щокін. Київ : Міжрегіональна Академія управління персоналом,2020. 2220 с. : іл.. 2020

Еще по теме Державна релігія:

  1. Держави сельджуків.
  2. Релігійна політика стародавніх і середньовічних держав / Омельчук В. В. Ліснича В. М.: Навчальний посібник. — К.: Персонал,2011. — 608 с. — (Серія: Світові традиції державного управління. — Вип. І)., 2011
  3. «Авеста» и зороастризм.
  4. Людство і віра: витоки народів і релігій: наук.-публ. вид. У 4 т. 3-тє вид., стереотип. / Г. В. Щокін. Київ : Міжрегіональна Академія управління персоналом,2020. 2220 с. : іл., 2020
  5. § 12. Культура и религия Древнего мира
  6. ИРАН
  7. § 7. Культура Ассирии.
  8. Религия и культура
  9. 7. Период рассвета древнерусского государства. 8. Введение христианства на Руси: его полит, эконом , культурные последствия.(2 часть)
  10. 5. Роль религии в становлении государственности и культуры.