Формування династичного культу Птолемеїв.

Єгипетське царство, де правила династія Птолемеїв, нащадків одного з найближчих полководців Олександра Македонського, представника знатної родини Птолемея, сина Лага, більш відомого в історії як Птолемей І Сотер (323/305—283 рр.

Держава Птолемеїв внутрішньою стабільністю та лояльністю переважної частини населення (еллінського і єгипетського) завдячувала як політиці віротерпимості, так і заходам, ужитим для закріплення у свідомості мешканців

1 Кузнецов Д. В. Эллинистический Египет: основные тенденции развития в конце IV — второй трети I вв. до н. э.: Учеб. пособие/ Д. В. Кузнецов. — Благовещенск: Изд-во БГПУ, 2005. — С. 9—14.

2 Буров А. С. Вооруженные силы и военная политика Македонии. — С. 19. священного характеру влади. Починаючи від Птолемея Філадельфа, усі єгипетські правителі цієї династії носили титулатуру з п’яти імен, які характеризували їх як могутніх фараонів: „відважний юнак, великий славою, зведений на престол батьком, могутній ка Ра, улюблений Амоном Птолемей’^[399].

За винятком двох перших, Птолемея I Сотера (323/305— 283 рр. до н. е.) (Рис.40) і Птолемея II Філадельфа (282—246 рр. до н. е.), всі Птолемеї одразу після приходу до влади, або дещо пізніше, приєднували до свого особистого імені тронні. Зазвичай, при встановленні тронних царських імен, Птолемеї обмежувалися одним, двома чи трьома звучними елементами:

Сотер — „рятівник”;

Філадельф — „люблячий сестру”;

Евергет — „благодійник”;

Філопатор — „люблячий батька”;

Філометор — „люблячий матір”;

Епіфан — „той, хто з’являється як Бог”.

Ці тронні імена як культові використовувалися у повному обсязі в урядовому діловодстві, при укладанні та підписанні будь-яких документів, що носили офіційний характер, сприяючи формуванню навколо їхніх носіїв ореолів божественності²

Рис.40. Птолемей І, засновник держави Птолемеїв³

Птолемею Сотеру виявлялися почесті, які у літературних джерелах характеризуються як „рівнобожі”¹. У 272—271 рр. до н. е. за Птолемеем ІІ Філадельфом (Рис.42) та Арсіноєю ІІ Філадельфою було затверджено культовий епітет „Боги- Адельфи” (θεοί αδελφοί, брат і сестра). При цьому більша міра обожнюваності дружини (Рис.41) пов’язується з її смертю близько 270 р. до н. е., коли чоловік надав їй надзвичайних почестей (посаду епонімної жриці Канефори Арсіної в Олександрії, пошанування в усіх храмах Єгипту як богині, що ділить культ з головним богом кожного храму, храмове будівництво по усьому Єгипту)^{[400] [401]. Знайдена у Пантікапеї голова статуї з гірського базальту, виконана в середині ІІІ ст. до н. е., представляла Арсіною ІІ в образі богині Ісіди[402]. Упродовж всієї історії елліністичного Єгипту цариці грали велику роль у системі державного управління країною. Цариці династії Птолемеїв носили ім’я Клеопатра. На думку Г.}

Рис.41. Єгипетська стелла із зображенням Птолемея ІІ, який робить піднесення своїй дружині божественній Арсіної ІІ.

Рис.42. Птолемей ІІ Філадельф¹

Рис.43. Зображення Птолемея ІІ, виконане за зразками зображень доелліністичної доби

1 Bunson, M. R. Encyclopedia of Ancient Egypt. — Р. 315.