2. Створення CPCP

Велика Жовтнева соціалістична революція згуртувала на­роди Радянської країни і наочно довела їм всю правоту вка­зівок Леніна і Сталіна, що тільки спільними зусиллями всіх народів можна буде відстояти свою незалежність.

У першій Конституції УРСР було записано, що Українська Радянська Соціалістична Республіка вступає в найтісніше полі­тичне об’єднання з усіма радянськими республіками для спільної боротьби з ворогами пролетарської революції і для найтіснішого співробітництва в галузі соціалістичного будівництва. У травні 1919 р. український Радянський уряд висловився за те, щоб 1) збройні сили всіх радянських республік були об’єднані для боротьби з ворогами і 2) щоб всі матеріальні засоби, необхідні для проведення цієї боротьби, було б зосереджено навколо спільного для всіх республік центра.

Виходячи з цього, Центральний виконавчий комітет Рад України доручив Президії звернутись* до ЦВК всіх радянських республік з пропозицією виробити конкретні форми організації єдиного фронту революційної боротьби.

Ще в травні 1920 р., підчас війни з польськими інтервентами, IV Всеукраїнський з’їзд Рад виносить постанову, що „УРСР, збе­рігаючи свою самостійну державну конституцію, є членом Все­російської Радянської Федеративної Соціалістичної Республіки".

У грудні 1920 р. був підписаний договір між РРФСР та УРСР, перший пункт якого говорив, що „Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка та Українська Радянська

Ленін і Сталін у Горках.®

Соціалістична Республіка вступають між собою у воєнний і господарський союз". Заявляють про союз і укладають договори з РРФСР і Азербайджан, Білорусія, Вірменія та Грузія.

Завдання будівництва соціалізму і зміцнення обороноздат­ності країни вимагали ще тіснішого співробітництва народів Радянської країни.

V Всеукраїнський з’їзд Рад, що почався 25 лютого 1921 р., був першим з’їздом Рад України після закінчення громадянської війни. На запрошення Всеукраїнського з’їзду Рад приїхати на з’їзд Ленін відповів телеграмою, в якій вітав V з’їзд Рад України і висловлював певність, що з’їзд робітників України всупереч усім перешкодам і підступам ворогів зміцнить Радянську Україну. Ленін шкодував, що не міг прийняти запрошення з’їзду, але сподівався в найближчий час відвідати Радянську Україну. '

З’їзд відіграв велику роль у справі дальшого зміцнення органів Радянської влади на Україні. З’їзд установив чіткі взаємовідно­сини між органами Радянської влади на Україні згори донизу.

337

22. Історія України. 816.

Великодержавні шовіністи, місцеві націоналісти всіляко пе­решкоджали створенню Союзу Радянських Соціалістичних Рес­публік, але ці жалюгідні спроби булй відкинуті народами Радянської країни. Об’єднання в єдину союзну державу стало справою багатомільйонних трудящих мас. Це був єдино пра­вильний шлях, визначений Леніним і Сталіним, шлях, що вів до зміцнення Радянської країни.

З’їзди Рад України, Білорусії, Грузії, Азербайджана, Вірменії вибирали делегатів для вироблення декларації і договору про утворення Союзу Радянських Соціалістичних Республік.

ЗО грудня 1922 р. відбувся І Всесоюзний з’їзд Рад, на якому за пропозицією Леніна і Сталіна прийнятий був договір про утворення Союзу Радянських Соціалістичних Республік.

Прийняття договору і декларації про створення CPCP було великою перемогою національної політики партії.

„Сьогоднішній день,—говорив тов. Сталін,—є днем торжества нової Росії, що розбила ланцюги національного гніту, організу­вала перемогу над капіталом, створила диктатуру пролетаріату, розбудила народи Сходу, запалює робітників Заходу, перетво­рила червоний стяг з прапора партійного у прапор державний і зібрала навколо цього прапора народи радянських республік для того, щоб об’єднати їх в одну державу, в Союз Радянських Соціалістичних Республік, прообраз майбутньої світової радян­ської соціалістичної республіки" (І з’їзд Рад CPCP, Стенографіч­ний звіт, сс.

Через чотири місяці, в квітні 1923 р., відбувся XII з’їзд партії, на якому центральним було національне питання. До­повідачем по національному питанню був тов. Сталін. Тов. Сталін закликав до рішучої боротьби з великоросійським шовінізмом і місцевим буржуазним націоналізмом. З’їзд, керований тов."Ста­ліним, викрив грузинських націонал-ухильників і тих, що їх підтримували, — Троцького, Бухаріна, Радека, Скрипника, Pa- ковського. По доповіді тов. Сталіна з’їздом були ухвалені заходи щодо ліквідації господарської і культурної нерівності між окре­мими народами Радянської країни. Вся партія більшовиків була мобілізована на боротьбу проти опортуністичних ухилів у національному питанні.

У своїх рішеннях з’їзд підкреслив необхідність найшвидшого відбудування важкої індустрії як фундаменту соціалістичного будівництва.

У січні 1924 р. відбувся II Всесоюзний з’їзд Рад, на якому була схвалена Конституція CPCP. Союз вільних народів Радян­ської країни був закріплений у Конституції CPCP, виробленій під безпосереднім керівництвом тов. Сталіна..

21 січня 1924 р. радянський народ і вся передова частина люд­ства переживали велике горе. Помер вождь радянського народу, основоположник більшовицької партії і Комінтерну В. І. Ленін. На II з’їзді Рад CPCP від імени партії тов. Сталін виголосив велику клятву, в якій говорив, що партія більшовиків з честю виконає заповіти Леніна; буде високо тримати і берегти в чистоті велике звання члена партії; буде берегти єдність партії, як зіницю ока; буде берегти і зміцнювати диктатуру пролетаріату; зміцню­вати всіма силами союз робітників і селян; зміцнювати і розширяти Союз Республік; не шкодувати сил для зміцнення нашої Чер­воної Армії і Червоного Флоту. Наприкінці тов. Сталін говорив: „Покидаючи нас, товариш Ленін заповів нам вірність принципам Комуністичного Інтернаціоналу. Клянемося тобі, товаришу Ленін, що ми не пошкодуємо свого життя для того, щоб зміцнювати і розширяти союз трудящих усього світу — Комуністичний Інтер­націонал!". На смерть вождя всі народи Радянської країни від­повіли ще більшим згуртуванням навколо ленінської партії біль­шовиків, навколо друга і соратника Леніна — товариша Сталіна.

Тисячі робітників і селян подавали в ці дні заяви з прохан­ням прийняти їх до більшовицької партії. На Україні більшо­вицька організація з січня 1924 р. по кінець 1925 р. виросла у 2^,∕₂ рази. В січні 1924 р. вона налічувала у своїх рядах 57 016 членів і кандидатів партії, а в жовтні 1925 р. — 138379.

Робітнича й селянська _x молодь ішла в ряди Ленінської Комуністичної Спілки Молоді.

3.