Наказ царського уряду бєлгородському воєводі Г. Ромода- новському виступити з військом на захист Чигирина від турків і татар (22 березня 1678 р.)
...Березня в 17 числі до великого государя царя і великого князя Федора Олексійовича, всієї Великої, і Малої, і Білої Росії самодержця, писали з Курська боярин і воєводи, князь Григорій Григорі- йовйч Ромодановський з товаришами: березня в 7 числі писав до них, бояр і воєвод, його царської величності підданий Війська Запорозького обох сторін Дніпра гетьман Іван Самойлович, що обов’язково, мовляв, хан кримський з усіма ордами, як тільки сніг з полів зійде, вийде на війну і стане під Чорним лісом дожидатися турецького султана; а турецькі, пише, війська нині за Дунаєм збираються у великих силах, з якими сам турецький султам під Чигирин хоче поспішити.
А після того великому государеві стало відомо точно, що турецького султана візир1 з великими силами йде до Чигирина і прибуде найпізніше травня на 8 число нинішнього 1678 року. І березня в 21 день великий государ, цар і великий князь Федір Олексійович, всієї Великої, і Малої, і Білої Росії самодержець, указав на підставі цих вістей боярам і воєводам, князеві Григорієві Григо- рійовичу Ромодановському з товаришами, і з своїми, великого государя, ратними кінними і пішими людьми севського і бєлгородського полків, і з московськими прибулими піхотними полками йти з Курська до Дніпра, до Вужиного перевозу, без визначення строку, з великою поспішністю; а товаришеві його сходному воєводі[78] [79], думному дворянинові і генералові Венедиктов! Андрійовичу Змієву з рейтарськими полковниками і з рейтарами, з Севська йти до нього на сход1 за його, боярина і воєвод відписками, в який час пристойно, також швидко. І коли буде він, боярин, і воєводи, князь Григорій Григорійович з товаришами походу свого в дорозі, то (їм треба) відомості про воїнських людей вивідувати всякими способами і з Війська Запорозького обох сторін Дніпра гетьманом Іваном Самойловичем про похід свій, і про сход з ним, і про всякі воїнські справи ссилатися[80] [81] часто і сходитися після обсилок[82] у малоросійських містах або біля Дніпра, де краще і пристойніше, на свій розсуд, щоб не до Дніпра прийшли до приходу воїнських людей під Чигирин, зарані. А коли вони, боярин, і воєвода, і гетьман, з полків своїх ратними людьми до Дніпра прийдуть, то, попросивши в господа бога милості, і в пречистої богородиці, і в усіх святих заступництва (повинні) від наступаючих бусурманських військ Чигирин оберігати, і щоб наряд[83], і різні гарматні, а також і хлібні запаси, які будуть відпущені з Києва, і з Брянська, і з Чернігова, вони, боярин, і воєводи, і гетьман, під своєю охороною повинні ввезти до їх приходу. І на підставі цього його, великого государя, указу, його, великого государя, грамоти з Розряду до боярина і воєвод, до князя Григорія Григорійовича з товаришами, і його ж, боярина і воєводи, до товариша і сходного воєводи, думного дворянина і генерала Венедикта Андрійовича про це послані нарочито з Розрядного приказу з піддячим Іваном He- вєровим в березні 21 числа.Акты Южной и Западной России. СПБ, 1884. Т. XIIl, стовп. 518—519.
49.
Еще по теме Наказ царського уряду бєлгородському воєводі Г. Ромода- новському виступити з військом на захист Чигирина від турків і татар (22 березня 1678 р.):
- Наказ царського уряду бєлгородському воєводі Г. Ромода- новському виступити з військом на захист Чигирина від турків і татар (22 березня 1678 р.)
- Розгром об’єднаними силами російських військ і українських козаків першого походу турків і татар на Чигирин (серпень 1677 р.)
- 1638—1639 роки. Участь українських козаків в обороні донськими козаками Азова від турків і татар. — а) Із свідчень у Москві в квітні 1638 року донського отамана М. Татарина. — б) Із свідчень у Москві в листопаді 1639 року донського отамана С. М. Алфімова
- Кріпосницькі укази царського уряду про покарання селян
- Виступ окремих солдатів на захист селян
- Київський синопсис про другий похід турків і татар на Чигирин і розгром його російськими військами та українськими козаками (липень 1678 р.)
- З указу царського уряду про зобов’язаних селян (2 квітня 1842 р.)
- Від самого татарського погрому й до початку XIV століття, або й довше, Київщина не була вже князівством, як раніш — не було в ній князів, а по всій Київщині постали городські громади, що просто підлягали Татарам.
- Сутичка селян-повстанців з військом у с. Березні, Сквирського повіту 1855 р.
- Договір поміж Цісарем Турецьким і Військом Запорозьким з народом Руським відносно торгівлі на Чорному морі (серпень 1648 р.)