З указу царського уряду про зобов’язаних селян (2 квітня 1842 р.)
В статтях 440-й і 457-й Зводу законів про стани (т. 9) встановлені правила, на підставі яких поміщикам дозволено обертати селян своїх у вільних хліборобів з відступленням їм у власність поміщицьких земель за певну, за взаємною угодою, винагороду.
Бажаючи, в загальних видах державної користі, щоб при укладенні таких умов землі, які належать поміщикам, як вотчинна власність дворянства, охоронені були від відчуження з володіння дворянських родів, ми визнали за благо, на пояснення Зводу законів про стани (т. 9) ст. 442-ї пункту 3-го, надати тим з поміщиків, які самі цього побажають (права) укладати з селянами своїми, за взаємним погодженням, договори на такій підставі, щоб, не утискуючись постановами про вільних хліборобів, поміщики зберігали приналежне їм повне право вотчинної власності на землю з усіма її угіддями та багатствами як на поверхні, так і в надрах її, а селяни одержували від них ділянки землі в користування за умовлені повинності. При укладанні таких договорів поміщики можуть укладати з селянами дальші умови, за взаємною з ними угодою, на таких розглянутих у державній раді і нами затверджених головних правилах:1) Повинності селян, на користь поміщиків, можуть бути визначені в договорах грошовим оброком, виробами, обробітком- поміщицької землі або іншою працею.
2) У випадку невиконання селянами прийнятих ними на себе за договором обов'язків, вони примушуються до цього земською поліцією під керівництвом повітових предводителів дворянства і під вищим наглядом губернського правління.
3) Селяни, після належного затвердження складених між ними і поміщиками договорів, приймають назву зобов’язаних селян...
6) Поміщики утворюють в селищах зобов’язаних селян вотчинне управління і мають вищий нагляд за сільською поліцією в них і за 272
виконанням законів про сільський благоустрій; їм належить також право суду і розправи в провинах і незначних злочинах зобов’язаних селян і початковий розгляд взаємних між ними позовів і суперечок...
8) Поміщики і зобов’язані селяни зберігають складені ними між собою договори назавжди і непорушне, маючи, однак, право окремими частковими умовами роботи зміни в наділенні землею і повинностях на визначені строки, за взаємним погодженням, а якщо маєтки заставлені, то і за погодженням з належними кредитними установами, але в усіх випадках не інакше як за попереднім затвердженням уряду...
Полное собрание законов, собрание второе, т. XVII, № 15462.
198.