Київський синопсис про другий похід турків і татар на Чигирин і розгром його російськими військами та українськими козаками (липень 1678 р.)
Року від народження Христа 1678 жорстокосердий він, богопро- тивник турецький султан, в лютій несамовитості і скорботі серця свого перебуваючи, бажаючи попередню загибель людей своїх і сором обличчя свого безчесного утолити, ще більші свої турецькі і татарські сили зібрав і послав з поганим візиром своїм на ім’я Мустафою, і з багатьма пашами під Чигирин доставати його.
Ті бусурманські сили, прийшовши місяця липня числа 8 до Чигирина, доставали його різними способами, приступами, страшною вогняною стрільбою, гранатами, підкопами і всякими наговорами, протягом довгого часу силкуючись злий намір свій виконати, але велику загибель собі там знайшли. Бо ратні його царської пресвітлої величності люди під командуванням розумного мужа, його царської пресвітлої величності окольничого і воєводи чигиринського Івана Івановича Ржевського, а військо запорозьке бадьорістю полковника чигиринського Григорія Карповича і інших, шо там були, хоробрих начальників військових промислом, мужньо проти тих неприятелів подвизалися, як від стін міських всякою стрільбою стріляючи і відбиваючи, так і з міста виходячи, по окопах поганських велике число яничарів убиваючи, і, на полі часті бої зводячи, без числа турків і татар поражали, і багато живих начальних і простих поганців ловили, так шо таким божою силою зміцнюваним православного воїнства мужності, промислові, завзятості, і навмисній хоробрості богатирській дуже дивувалися бусурмани; і вже вороги, в зневірі і малодушності будучи, здебільшого були в розпачі, думаючи, наміру свого не завершивши, з сумом і вічним соромом своїм або від міста відступити, або на приступах всім до одного загинути.Коли ж великі сили його царської пресвітлої величності при боярині і воєводі князі Григорії Григорійовичу Ромодановському і численні полки війська запорозького при гетьмані Івані Самойловичу з богом даним йому відростком, Семеном, біля Дніпра зійшлися, то зразу ж всі разом, силою міцною в боях господа озброївшись, пішли липня 31 з поля Бужинського до Чигирина на підтримку своїх зо всіма обозами прямо в вічі ворогові, що розташувався навколо * Чигирина.
Почувши про це, візир турецький, хоч і в великому ще страху і жаху перебував, але, як у відвазі перебуваючий, постарався сімнадцять пашів з великими бусурманськими силами, і хана кримського з усіма ордами, і яничарську піхоту послати проти військ православних, намагаючись проходи дорожні закрити їм, і, вже на тісних місцях і переправах потрібних заступивши, всякими способами з усіх боків на обози государеві, і московські, і козацькі вороги налягали і чималі перепони творили.
Православне ж військо, мужньо в хоробрості воїнській подвиза- ючися, належну відсіч ворогам на всі боки давало, з великою сміливістю всі праволучно ідучи проти бусурман на гору, що лежить від Черкас до чигиринської ріки Тясмин, до виходу, шо називається Кувичинським. Вороги ж, військами своїми гору ту укривши і всі зручні сходи на неї яничарами з великою вогнепальною зброєю засадивши, звідти підступів християнським воїнам не давали, чому гора та через силу-силенну ворогів на ній, через висоту свою і трудність підйому на неї, як якась страшна хмара з вогняним дощем і лютими громами стрільби бусурманської, над православними воїнами висіла, так що під нею воїни його царської величності змушені були затриматися день і дві ночі в великому затрудненні і тіснотах. Але... коли серпня 3 числа, в день суботній, силою хреста господа, сильного в битвах, озброївшись, а більше дійовим управлінням благорозумного вождя військ запорозьких, всі полки вирушили, хоробрі воїни попереду, обози ж услід за ними, просто на гору прямуючи, з усією відвагою і мужністю серця на обози і війська бусурманські наступали. Тоді лук сильних знемігся, а слабкі опоясалися силою. Бо... несподівано для лютого того супостата перемогли православні воїни і звідти прегордого того кагана перемогли.
Бусурмани ж, бачачи таку несподівану в християнських воїнах хоробрість і мужнє серце їх, як серце лева, на лов готового, зразу ж нечистиві, впавши в страх і трепет, розтанули в мнимій міцності сил своїх поганських і від окопів, і від гармат великих і меншої зброї вогнепальної, від наметів, і від усяких запасів своїх повтікали, стрімголов один одного переганяючи і один одного залишаючи, втікали, куди очі бачать, так що і тут здійснилося написане: пожене один тисячу, а два — тьму зрушать. Бо стріли православних воїнів достатньо напилися крові бусурманської і меч без числа з’їв м'яса їх поганських начальників, пашів і мурз; багато ж і живих поганців в руках християнського війська опинилося, а ті, що повтікали, на своїх же мостах, на ріці Тясмину побудованих, з великого страху і тісноти в великій кількості подушилися і, з мостів спадаючи, без числа потопилися. Намети ж, гармати, запаси і великі користі неприятельські хороброму його царської пресвітлої величності воїнству досталися.
Киевский синопсис, стор. 210—215.