З царської грамоти про ствердження прав української шляхти на землі, вольності і привілеї (27 березня 1654 р.)
Божою милістю ми, великий государ, цар і великий князь Олексій Михайлович, всієї Великої і Малої Росії самодержець (п. т.), пожалували жителів отчини нашої царської величності Малої Росії, людей стану шляхетського: що в нинішньому 1654 році, як з милості божої сталося, під нашою государською високою рукою гетьман Богдан Хмельницький, і все Військо Запорозьке, і вся Мала Русь, і довір’я нам, великому государеві, і нашим государським дітям і наслідникам на вічне підданство виявили, і в березні місяці присилали до нас, великого государя, до нашої царської величності, він, гетьман Богдан Хмельницький, і все Військо Запорозьке, посланців своїх Самійла Богданова, суддю військового, та Павла Тетерю, полковника переяславського, щоб ми, великий государ, його, гетьмана Богдана Хмельницького, і все Військо Запорозьке пожалували, дозволили шляхті благочестивої християнської віри, що в Малій Росії перебувають і довір’я нам, великому государеві, виявили, бути при своїх шляхетських вольностях, і правах, і привілеях, і старших собі на уряди судові вибирати з-поміж себе, і добра свої мати вільно, так, як перед цим при королях польських було, і (щоб) суди земські і міські проводили ті урядовці, яких вони самі з-поміж себе обирають. І ми, великий государ, наша царська величність, на чолобиття підданого нашого Богдана Хмельницького, гетьмана Війська Запорозького, і всього нашої царської величності Війська Запорозького, шляхті, яка перебуває у Малій Росії, отчині нашої царської величності, веліли бути під нашою царської величності високою рукою по попередніх їх правах і привілеях, які дані їм права, і привілеї, і вольності королями польськими; а вольностей їх шляхетських ні в чому порушувати не велимо, і старших їм на уряди судові земські і міські обирати з-поміж себе самим, і маетностями своїми володіти дозволити, і судитися їм між собою за своїми правами дозволили.
І, згідно з цим, нашої царської величності, отчини Малої Росії жителям, шляхті, бути під нашою, царської величності, високою рукою по своїх попередніх правах і привілеях у вольностях шляхетських вільно без усякого поневолення, в усьому так, як у цій нашій государській жалуваній грамоті написано...Акты Южной и Западной России.
СПБ, 1878. Т. X. Стовп. 494-496.
51.