Розгром об’єднаними силами російських військ і українських козаків першого походу турків і татар на Чигирин (серпень 1677 р.)
Року від створення світу 7186, від народження ж Христа 1677, за намовленням ненависника роду християнського1, внук батька лжі[73] [74], турецький султан, вирушивши на православноросійський край, найбільше ж на богом бережений царствений град Київ, бажаючи його під свою бусурманську владу підбити, послав свої сили турецькі і татарські з Ібрагім-пашею, і з ханом кримським, спочатку під славне старовинне місто козацьке начальницьке Чигирин, наказавши Чигирина здобувати, а, здобувши, зразу ж іти під Київ. Але господь, розоряючий замисли народів і противлячийся гордим, розвіяв горді мислі їх серця. Бо хоч і багато тижнів Чигирина всіма силами, всякими воїнськими промислами, безперестанними приступами, підкопами, гранатами, незчисленною стріляниною день і ніч доставали і з часу на час кінця своєму злому намірові очікували, але не змогли досягти успіху. Бо з града Чигирина міцно ратні (люди) царської пресвітлої величності і козаки боронилися і поганців багато тисяч побили, в облозі сидячи. Коли ж його царської пресвітлої величності численні сили з боярином князем Григорієм Григорійовичем Ромодановським і численні полки козацькі з гетьманом Війська його царської пресвітлої величності Запорозького Іваном Самойловичем до Дніпра на відсіч, тобто на звільнення Чигирина, прийшли, погані агаряни[75], почувши про великі сили государеві, хоч і злякалися, однак, боязнь ту скриваючи в серці, ше старанніше до Чигирина приступали, ні на малий час послаблення обложенцям чигиринським не даючи; серпня ж найбільше числа 27 всіма силами здобували місто Чигирин, всіма способами вже здобути його намагаючись, поки не наспіла б відсіч государська до Чигирина... Але в той же день під Чигирином заступництвом славної заступниці християн взбранної[76] воєводи[77] раптом напав на гордовитих поганців страх і трепет великий, і зразу ж кинулися тікати чужі полки з таким великим, якого ше ніколи не бувало, соромом і величезною втратою сил бусурманських, які невидимою силою божою гнані були так, що, від безперестанного втікання вдень і вночі втомившися, велика кількість їх скрізь по дорозі загинула, а решта від превеликого страху божого ледве добігли до свого дому; град же Чигирин звільнений був від усяких бід, і розіпнута мережа марноумного наміру агарянського на бережений богом царственний град Київ, як павутина, розірвалася. Киевский синопсис. Київ, 1836. С. 206—208, 209—210. 48.