<<
>>

ІНДУСТРІАЛІЗАЦІЯ УКРАЇНИ В 30-Х РОКАХ

У кінці 20-х років Російська (з 1925 р. - Всесоюзна) компартія більшовиків взяла курс на будівництво “соціалізму в одній, ок­ремо взятій країні”, стала на шлях якнайшвидшого перетворен­ня CPCP на сучасне мілітаризоване індустріальне суспільство.

У грудні 1927р. XV з’їзд ВКП(б) ухвалив генеральну лінію на при­скорення індустріалізації народного господарства. Розпочато пер­шу п’ятирічку “розвитку народного господарства СРСР” (1928- 1933). Відповідно п'ятирічного плану, УСРР отримувала 20 від­сотків капіталовкладень, передбачених для фінансування індуст­ріалізації CPCP 3 1500 нових промислових підприємств, що бу­дувались в CPCP1 400 були в Україні, серед них такі гіганти, як Дніпрогес, “Запоріжсталь”, “Криворіжсталь", “ Азовсталь”, “Дніпроалюмінійбуд”, “Крам.машбуд”, ХТЗ. Серед реконструйо­ваних були такі підприємства як Луганський паровозобудівний завод та металургійні заводи в Дніпропетровську, Комунарську, Дніпродзержинську та Макіївці.

Господарство України за час першої п’ятирічки було повністю перепідпорядковане союзним органам влади, замість ринкових відносин створювалась командна централізована економіка. Торгівля була одержавлена. Українській промисловості з цент­ру був нав'язаний надвисокий темп індустріалізації. Шалена гонка за індустріальними показниками призвела до безладдя, марнотратства і частих аварій. Але цим явищам знайшли інше “пояснення”; “диверсії”, “саботаж", “економічна контрреволю­ція ”. І, відповідно, репресії, репресії: “Шахтинська справа”, спра­ва Компартії та ін.

Для досягнення значно збільшених Сталіним показників п’я­тирічного плану широко застосовувались методи позаекономіч­ного примусу, різного роду “аврали”, “штурми", суботники та не­дільники. Разом із тим відбувалось постійне одурманювання тру­дящих мас сталінською пропагандою. Це призвело до справді не­підробного ентузіазму широких верств робітничого класу, водно­час до тих, хто працював з меншим ентузіазмом, застосоByeajIH примусові заходи.

Запізнення, прогули, недбале ставлення до ооов'язків стали карними злочинами.

У другій і третій п’ятирічках УСРР отримала непропорційно малі капіталовкладення. У Москві було вирішено зосередити зу­силля на розвитку промислових центрів Уралу. Тому з 4,5 тис. за­водів, що будувалися протягом другої п’ятирічки (1933-1937), лише 100 були в Україні. У наступній п’ятирічці частка України в капі­таловкладеннях ще помітніше зменшилася. Акцент робився тепер на видобуток сировини замість виробництва готової продукції.

Шалені темпи будівництва нерідко супроводжувалися разючим безладдям, невмілістю і марнотратством. Географічно промис­ловість в Україні була розподілена дуже нерівномірно. Якщо тра­диційні промислові райони Донбасу, Придніпров’я розвивалися, то Правобережжя перебувало, по суті, у застої.

Донбас став постачати вугілля насамперед для промисловості Центральної Росії. Українська металургія також продовжувала працювати переважно на машинобудування російських промис­лових центрів. Держава використовувала різні методи, щоб підня­ти ентузіазм робітників, заохотити їх працювати ефективніше. У роки другої п’ятирічки розгорнувся стаханівський рух. Його ефек­тивність була досить високою. Донбас за короткий час ліквідував борги перед державою. Однак рекорди стахановців стали підста­вою для істотного підвищення у 1936 р. норм виробітку і планових завдань. Відповідно розширювалась практика приписок та кількість “липових” стахановців.

Встановлений в роки індустріалізації пріоритет виробництва засобів виробництва над виробництвом предметів споживання призвів до занепаду легкої та харчової промисловості і, як наслідок, до погіршення життєвого рівня. Так звана група “А” (виробництво засобів виробництва) спрямовувалась на забезпечення в основно­му власних потреб.

Важливим наслідком перших п’ятирічок була зростаюча урба­нізація. Чисельність міських мешканців в УСРР між 1926-м і 1930 роками зросла удвічі. Причому особливістю зростання міст у цей час було те, що робітничий клас дедалі біліше поповнювали укра­їнці з сільської місцевості.

Проте міста виявились до цього не під­готовленими, і наплив мешканців з села призвів до ускладнення житлової та продовольчої проблеми. Знизились заробітки і зага­лом життєвий рівень населення.

У 30-х роках остаточно була втрачена економічна самостійність України. Численні союзні наркомати перетворились у своєрідні надмонополії, які безконтрольно розпоряджались засобами вироб­ництва. А з високих трибун партійних форумів заявлялося, що те­пер це “загальна власність”.

Наслідки індустріалізації для України були дуже неоднозначні. З одного боку, саме тоді був закладений фундамент тієї системи в економіці, яку сьогодні змушені демонтувати з надзвичайними труднощами. З іншого - Україна за показниками індустріального розвитку на той час зайняла чільне місце в Європі, наздогнавши Францію. N 1940 р. її промисловий потенціал у сім разів переви­щував рівень 1913 р. УСРР перетворилася з аграрної в індустрі­ально-аграрну республіку.

0 ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ

1. Які особливості мав перший п 'ятирічний план для розвитку Укра - їни?

2. Що означав перехід до командної централізованої економіки?

3. Проаналізуйте підсумки індустріалізації в Україні.

<< | >>
Источник: Алексеев Ю. M., Вертегел А. Г., Даниленко В. М.. Історія України: Навч. посіб. - K.: Каравела,2004. - 256 с.. 2004

Еще по теме ІНДУСТРІАЛІЗАЦІЯ УКРАЇНИ В 30-Х РОКАХ:

  1. ІНДУСТРІАЛІЗАЦІЯ УКРАЇНИ В 30-Х РОКАХ
  2. СТАНОВИЩЕ У СФЕРІ КУЛЬТУРИ В ЗО-Х РОКАХ
  3. КУЛЬТУРНЕ БУДІВНИЦТВО В УКРАЇНІ У 20-Х РОКАХ
  4. Алексеев Ю. M., Вертегел А. Г., Даниленко В. М.. Історія України: Навч. посіб. - K.: Каравела,2004. - 256 с., 2004
  5. Революційні події в Китаї у 1925-1927 роках. Протиборство між Гомінданом та КПК.
  6. Індустріальна гонка
  7. Сталінська модернізація в CPCP (1929-1939 рр.): індустріалізація, колективізація, масовий терор.
  8. КОЛЕКТИВІЗАЦІЯ ТА ЇЇ НАСЛІДКИ В УРСР. ГОЛОД 1932-1933 рр.
  9. Соціально-економічні перетворення радянсько- більшовицького керівництва. Геноцид українців
  10. “Автономізація” УСРР