“Автономізація” УСРР

О дин з нових історичних міфів звучить так, якби Україна не ввійшла 1922 р до складу Радянського Союзу, вона могла б зберегти суверенітет і уникнути страхітливих трагедій у своїй недавній історії Ті, хто так заявляє, не уявляють собі разючої невідповідності між формою 1 ЗМІСТОМ радянської державності

Ще у середні 1919 р державна партія провела під виглядом ‘ воєнно-політичного союзу об єд­нання життєвих сфер діяльності радянських республік (оборони, економіки, праці, фінансів, транспорту, пошти і телеграфу) Управління цими сферами з Москви перетворювало республіки на регіони унітарної держави

28 грудня 1920 р представники Російської Фе­дерації В Ульянов-Ленін і ГЧичерін, з одного боку, і представник УСРР X Раковський — з другого, підписали від імені своїх держав договір про воєнний і господарський союз У преамбулі доку­мента підкреслювалася незалежність і суверенність обох держав 3 факту колишньої приналежності України до Російської імперії, як вказувалося у статті 2, для УСРР не випливає жодних зо­бов’язань

Ця друга стаття ніби мала дати додатковий до­каз незалежного статусу Української держави Од­нак зміст договору перебував у кричущій невідповідності з преамбулою Громадянська війна закінчилася, а “воєнно-політичний союз” залишив­ся До об єднаних наркоматів додали ще наркомат зовнішньої торгівлі, якого раніше не існувало

Партія, ЧК і об’єднані наркомати брали на себе основну частку владних функцій Завдяки цьому в країні забезпечувалося централізоване управління Однак для деяких управлінських функцій не знахо­дилося господаря Не було, наприклад, єдиного бюджету

Серед керівних діячів центрального апарату міцніла думка про те, що закінчення громадянської війни є приводом для ліквідації декларативної са­мостійності республік Вони вважали за необхідне “автономізувати” їх, тобто зрівняти за статусом з автономними республіками, що існували у складі Російської Федерації Навпаки,деякі керівні діячі парти у національних республіках (перш за все в Україні та Грузи) бажали для себе більшої свободи ДІЙ

Ці дві тенденції проявилися під час роботи над проектом загальнофедеративної конституції Він розроблявся в комісії, утвореній в квітні 1921 р при президії ВЦВК Від РСФРР до неї увійшли Д Курський і M Владимирський, від УСРР — M Скрипник Судячи з усього, В Ленін не вважав актуальним питання про утворення єдиної держави і задовольнявся фактичним становищем, коли партія контролювала все і вся в радянських рес­публіках В усякому разі, це показали події наступ­ного, 1922 р Можливо, тому він дозволив похова­ти проект загальнофедеративної конституції в комісії

Невизначеність взаємовідносин між відомства­ми, субординація яких не передбачалася “воєнно- політичним союзом”, була не на користь національ­ним республікам Прагнучи покінчити з щоденним диктатом центральних керівних структур, який здійснювався явочним порядком, Раковський за­пропонував уточнити зміст договірної федерації За його пропозицією політбюро ЦК КП(б)У 11 бе­резня 1922 р прийняло постанову про необхідність конкретизації відносин між РСФРР і УСРР в ро­зумінні визначення і уточнення прав та обов’язків УСРР

Це була запальна свічка, яка, всупереч поба­жанням і розрахункам Раковського та інших пери­ферійних діячів державної парти, поклала початок утворенню Радянського Союзу У травні 1922 р Ленін зазнав першої атаки смертельної хвороби, внаслідок чого його здатність впливати на події істотно зменшилася Більшість керівників цен­трального партійно-державного апарату прагнула утворити єдину державу негайно Вона скористала­ся постановою ЦК КП(б)У, щоб розпочати “авто­номізацію” національних республік Очолив процес “автономізації” нарком у справах національностей РСФРР И Сталін Призначенний у квітні 1922 р на нову в парти посаду генерального секретаря ЦК РКП(б), він мав можливість діяти у цьому напрямі одночасно по партійній і державній лініях

У серпні 1922 р було створено комісію політбю­ро ЦК РКП(б) для підготовки проекту вдоскона­лення відносин між республіками До неї увійшли члени ЦК РКП(б) В Куйбишев (голова), ГОрд- і§онікідзе, X Раковський, Г Сокольников, И Сталін, а також представники від національних республік Україну представляв голова ВУЦВК Г Петровський

Сталін усунув від роботи представників рес­публік і фактично відсторонив від головування сво­го найближчого співробітника Куйбишева Він власноручно підготував проект рішення ЦК РКП(б) під назвою “Про взаємовідносини РСФРР з незалежними республіками” Ним пере­дбачалося входження республік у Російську Феде­рацію на правах автономних

Проходження цього документа в партійних інстанціях здійснювалося форсованими темпами Сталін навіть не вважав проблему поглинення неза­лежних республік досить важливою Адже мова йшла тільки про те, щоб пристосувати організаційні форми до реального існуючого становища

“Автономісти”, однак, зустріли протидію в рес­публіканських підрозділах парти Найбільш рішуче виступив Раковський Не покладаючись на власний вплив, він повідомив Леніна про рішення комісії і своє ставлення до нього Ленін хворів і не брав участі в цій роботі

26 вересня помічник генсека передав за вказівкою Леніна в його підмосковну резиденцію в Горках усі матеріали сталінський документ, ма­теріали його обговорення в ЦК компартій республік і протоколи засідань комісії ЦК РКП(б) 23 і 24 вересня, яка більшістю голосів висловилася за “ав­тономізацію" Наступного дня Ленін написав листа Л Каменеву для передачі членам політбюро В ньо­му обгрунтовувалася нова, більш зручна для рес­публіканських партійних лідерів форма об’єднання Пропонувалося, щоб Російська і Закавказька фе­дерації разом з Україною і Білорусією утворили но­вий союз, нову федерацію

У цьому листі вождь парти висловлювався цілком відверто щодо мотивів, якими керувався Переконуючи партійне керівництво у тому, що все- таки потрібна двоповерхова федерація, він зазна­чав “Важливо, щоб ми не давали поживи “неза­лежникам’, не знищували їх незалежності, а ство­рювали ще новий поверх, федерацію рівноправних республік”

Отже, щоб не давати поживи “незалежникам”, під якими Ленін розумів, беручи це слово в лапки, не справжніх незалежників, а Раковського та інших товаришів по власній парти, він не бачив жертви у тому, що слово “Росія зникає з назви об’єднаної держави Справа була не в назві Суть, тобто ста­тус республіканських компартій як обласних ор­ганізацій єдиної парти плюс підпорядкованість най­важливіших республіканських наркоматів мос­ковському центру, залишалася недоторканною за всіх можливих змін у формі, назві, фасаді Для правників, які не знаходили реальних федеративних начал у державі, іменованій “Російська федерація ”, нова двоповерхова федерація під назвою “Радянсь­кий Союз” була тим більшою загадкою Та більшо­виків це не обходило Поки вони цементували Ра­дянський Союз самим своїм існуванням, ця держа­ва була життєздатною

Жовтневий пленум ЦК РКП(б) прийняв фор­мулу єдиної держави, яку пропонував Ц Ленін, і утворив конституційну комісію у складі И Сталіна (голова), M Калініна, ГПятакова, X Раковського і ГЧичеріна, а також представників від республік Комісія висловилася за утворення наркоматів трьох типів — злитих, об’єднаних і автономних Злиті наркомати з “безроздільною владою” мали діяти на всій території нової федерації, не розрізняючи рес­публіканських кордонів Об’єднані наркомати відрізнялися від злитих тільки тим, що підпорядко­вані московській колегії республіканські підрозділи дістали назву наркоматів. Статус самостійних управлінських ланок у республіках зберігали шість наркоматів: юстиції, внутрішніх справ, землеробст­ва, освіти, охорони здоров’я і соцзабезпечення.

Далі події розвивалися за бюрократичним сце­нарієм, опрацьованим у ЦК РКП(б).

Чужою нотою у бездоганно складеному сценарії став лист Леніна “До питання про національності або про “автономізацію ”, написаний у день роботи І з’їзду рад CPCP Таку “епохальну” з точки зору авторів сценарію подію, як утворення CPCP, виве­дений хворобою з політичного життя, вождь звів до від’ємної величини. У перших рядках листа він ви­словив жаль, “що не втрутився досить енергійно і досить різко в горезвісне питання про авто­номізацію, яке офіційно називають, здається, пи­танням про Союз Радянських Соціалістичних рес­публік”. Важливо відзначити не тільки вжитий епітет (“горезвісне питання”), але й ототожнення “автономізації” незалежних республік з проголо­шенням CPCP Хоча Його власну ідею про двопо­верхову федерацію партійне керівництво викори­стало без вагань, вождь знав, що вона має тільки декларативну вартість. У листі він запропонував розглянути можливість повернення на наступному з’їзді рад до проблеми утворення CPCP, з тим, щоб залишити союз тільки для двох відомств — війсь­кового і дипломатичного, а в усіх інших сферах життя відновити самостійність республік. Ми не можемо не губитися у здогадках, чому за три місяці сталася така радикальна зміна позиції Леніна. Та це не має істотного значення. Напівпаралізований за­сновник державної партії втратив вплив на вищі ешелони влади. Його лист не побачив денного світла.