Сталінська модернізація в CPCP (1929-1939 рр.): індустріалізація, колективізація, масовий терор.

Вже з 1922 р., під час хвороби В. Леніна, починається боротьба за владу між лідерами партії — И. Сталіним, Л. Грецьким, М. Каменевим, Г. Зинов'євим, М. Бухаріним. Сталін, який займав непомітний технічний пост секретаря партії, поступово перетворив його на головний.

• 1922-1924 рр. — ліва опозиція на чолі з Л. Троцьким намагалася вперше усунути Й. Сталіна від влади;

• 1925-1926 рр. — проти Сталіна виступила «нова опозиція» Каменева і Зинов'єва;

• 1926-1929 рр. — Каменев, Зинов'єв і Троцький об'єднали свої зусилля, однак Сталін на цей час зосередив у своїх руках усі важелі державної і партійної влади. Він домігся виключення всіх опозиціонерів з партії, Троцького було вислано за кордон.

Індустріалізація. Розвиток економіки CPCP шляхом непу ввійшов у протиріччя з однопартійною комуністичною системою. Тому починаючи з кінця 20-х рр. Сталін згортає неп і повертається до командного (комуністичного) методу управління економікою, нехтуючи економічними законами розвитку.

CPCP залишався аграрно-індустріальною країною, тому об'єктивно необхідно було розвивати важку промисловість. Ще з середини 20-х рр. у більшовицькій партії ставилося питання про необхідність техніко-технодогічної перебудови радянської економіки. У грудні 1925 р. XIV з’їзд ВКП (б) проголосив курс на індустріалізацію народного господарства, затвердив перший п'ятирічний план розвитку господарства — з 1928/1929 по 1932/1933 роки. Основна дискусія розгорнулася навколо питання про темпи і масштаби проведення індустріалізації — побудови підприємств переважно важкої промисловості («групи А»). Частина партійних працівників (наприклад, голова PHK CPCP О. Риков) виступила за збалансований розвиток сільського господарства і промисловості, оскільки в умовах міжнародної ізоляції кошти на індустріалізацію можна було взяти, тільки спираючись на внутрішні ресурси, в основному — сільське господарство.

Причини сталінської індустріалізації:

• економічні - технологічна та економічна відсталість CPCP від передових розвинутих країн (хоча Російська імперія до Жовтневої революції входила до десятки найбільш промислово розвинутих європейських країн);

• політичні - лідери Комуністичної партії вважали, що їхня партія повинна спиратися не на дрібнобуржуазні селянські маси, а на робітничий клас. Але в Російській імперії робітництво було нечисленним, тому необхідно було збільшити кількість заводів і фабрик, а, отже, і робітничого класу;

• стратегічні - на відміну від класиків марксизму, Сталін вважав можливою побудову комунізму в одній окремо взятій країні. Оскільки сусідні капіталістичні держави, на його думку, не будуть терпіти поряд з собою комуністичну країну, вони рано чи пізно нападуть на CPCP. Для захисту соціалістичної вітчизни необхідна високорозвинута промисловість групи А - добувна, важка, обробна. Саме заводи цієї групи промисловості є виробниками зброї.

Сталін, на словах підтримавши Рикова, на ділі з 1928 р. став прискорювати темпи. Противників форсованої індустріалізації він звинуватив у «правому ухилі». За задумами Сталіна, щорічний приріст виробництва промислової продукції мав становити ЗО % (цифра неймовірна за будь-яких умов), а приріст продуктивності праці 110 % (!). Планувалося побудувати 2 тисячі промислових підприємств групи «А», в основному — військові об'єкти.

В умовах нелюдського напруження були збудовані гіганти промисловості — Дніпрогес (м. Запоріжжя), Туркестано-Сибірська залізниця, Криворіжсталь. Однак темпи, запропоновані Сталіним, все одно досягнуті не були. Крім того, непродумано швидкі темпи будівництва негативно вплинули на якість продукції.

Друга п'ятирічка (1933-1937) була більш збалансованою.

Підсумком індустріалізації стало поступове перетворення CPCP на індустріально-аграрну країну, хоча остаточно цей процес завершився у середині 60-х років.

Однак у цей період було підірвано сільське господарство країни, оскільки кошти на індустріалізацію винайшли, повністю пограбувавши село. Скоротилося виробництво легкої й переробної промисловості, посилилася ізоляція CPCP від світової економіки, знизився життєвий рівень трудящих.

Колективізація. На XV з'їзді ВКП (б) у 1927 р. прийнято рішення про колективізацію сільського господарства. Скориставшись хлібозаготівельною кризою 1928 р., коли селяни відмовилися здавати хліб за низькими державними цінами, Сталін у 7929 р. розпочав суцільну насильницьку колективізацію — перехід від одноосібного до колективного, а по суті — державного, господарства на селі.

Причин проведення колективізації було декілька:

• економічна — для здійснення індустріалізації був потрібен хліб, щоб прогодувати масу працюючих у місті і продати його за кордон для отримання коштів на придбання устаткування й матеріалів. А в такій кількості купити хліб держава — за відсутністю коштів — була неспроможна, тому й вирішили просто його забрати;

• політична — згідно з марксизмом селяни вважалися дрібною буржуазією, якій не місце у соціалістичній державі. Селян треба було перетворити у найманих сільськогосподарських робітників — тобто забрати у них землю і продукти, які вони виробляли.

За темпами колективізації CPCP був поділений на регіони:

• Північний Кавказ і Поволжя мали бути колективізовані до весни 1932 року;

• Україна і Білорусія — до весни 1933 року;

• решта території CPCP — до весни 1935 року.

Реально більшість селян було об'єднано в колгоспи до 1933 року, а на 1940 р. колективізовані 96,9% селянських дворів. Головним методом здійснення цього процесу став терор проти селянства. Особливо нещадно боролися проти заможних селян — «куркулів», які вперто не бажали йти у колгоспи. «Розкуркулено» 15% селянських господарств, хоча куркулів, за офіційною статистикою, налічувалося не більш 4%.

Культурна революція. Корінним переворотом у духовному розвитку суспільства, здійсненим в CPCP у 20-30-і рр. XX в., складовою частиною соціалістичних перетворень стала так звана «культурна революція». Теорія культурної революції була розроблена В. Леніним, проте здійснювалися головні її кроки вже в сталінський період. «Революція» була спрямована на зміну соціального складу післяреволюційної інтелігенції та розрив з традиціями дореволюційної культурної спадщини через ідеологізацію культури. На передній план висувалося завдання створення так званої «пролетарської культури», заснованої на марксистсько-класовій ідеології, «комуністичному вихованні», масовості культури.

Культурна революція передбачала ліквідацію неграмотності, створення соціалістичної системи народної освіти, формування нової, «соціалістичної» інтелігенції, перебудову побуту, розвиток науки, літератури, мистецтва під партійним контролем. У результаті здійснення культурної революції CPCP були досягнуті значні успіхи: за переписом 1939 г. грамотність населення сягнула 70%; чисельність радянської інтелігенції досягла 14 млн. чоловік. Проте над культурою та її діячами був встановлений тотальний комуністичний контроль, а в Україні це призвело до масового знищення діячів культури.

Суспільно-політична обстановка у 20-30-х роках. Масовий терор. На 1929 р. Й. Сталін фактично став одноосібним правителем CPCP — встановлена тоталітарна диктатура. Виборні органи влади існували, але вони не мали ніякого впливу в країні, всі партії і організації, крім комуністичної, були заборонені, суспільне життя опинилося під державним контролем.

Причинами встановлення тоталітарного режиму в CPCP стали: відсутність традицій демократії, низький рівень політичної культури населення.

«Стара» інтелігенція, яка вижила у 20-ті роки, майже вся була знищена в ході сфабрикованих процесів — «шахтинської справи» (1928), процесами над «Промпартією», «Спілкою Визволення України» (1930) тощо. Найбільш активна і працелюбна частина селянства знищена в ході колективізації. У містах уведено в дію закон, за яким робітник за найменший проступок звільнявся з роботи, позбавлявся картки споживача з подальшим виселенням його з квартири, запроваджено паспортну систему.

В другій половині 30-х років розстріляно верхівку Червоної Армії — з п'яти маршалів залишився один. Тільки у Київському військовому окрузі репресовано більше 40 тисяч військових. Кадрів не вистачало, і багатьма полками командували лейтенанти.

Для спрощення процесу «судочинства» створювалися позасудові органи — «трійки» (секретар райкому партії, голова райвиконкому, начальник обласного ДПУ), що наділялися судовими повноваженнями.

«Днем народження» більшовицької табірної системи можна вважати 13 жовтня 1923 р., коли постановою PHK CPCP було організовано Соловецький табір примусової праці особливого призначення. Відтак радянська мережа концтаборів невпинно розширювалася, були відновлені каторга, смертна кара. Мало що змінила й блюзнірська постанова Політбюро ЦК ВКП (б) від 1929 р., згідно з якою концтабори надалі іменувалися лише «виправно-трудовими таборами». Сумнозвісна абревіатура (скорочення) «Гулаг» (яскраво описаний О. Солженіциним «Архіпелаг Гулаг») з'явилася 9 листопада 1930 р., коли було запроваджено штат Головного управління таборами ОДПУ (російською — «Главное управление лагерей ОПТУ» — «Гулаг ОГЛУ»).

Приводом до посилення репресій стало вбивство у 1934 р. першого секретаря Ленінградського обкому і міськкому ВКП (б) С. Кірова.

Пік репресій припадає на 1937-1938 роки. Ці два роки дістали виразну назву — Великий терор (очевидно, на відміну від інших років, оскільки, хоча і в менших масштабах, але державний терор був повсякденною реальністю у більшовицькій Росії, а згодом і в CPCP).

В результаті Великого терору 1937-1938 рр. постраждало від 5 до 7 млн. осіб, з яких близько одного мільйона було страчено за судовими та позасудовими вироками, решта ж опинилися у радянських таборах, де абсолютна більшість цих «засуджених» за фальсифікованими обвинуваченнями також загинула внаслідок нелюдських умов існування вже в перший рік відбування «міри соціального покарання». Сталінські репресії фактично ліквідували еліту суспільства, підірвали обороноспроможність країни.

Одночасно з цими подіями, паралельно і «незалежно» від них, у 1936 р., була прийнята так звана сталінська Конституція (Основний Закон CPCP) (один з головних авторів тексту — М. Бухарін), шо за формою була однією з найдемократичніших у світі. Втім, влада ніколи не зважала на її положення. Інакше, як знущанням з громадян своєї держави, такі дії назвати неможливо. Конституція проголошувала завершення будівництва основ соціалізму в CPCP₁ намітила плани «просування» до комунізму.

ДАНІ ІСТОРИКА. «ЗАКРИТА» КРАЇНА.

Знайомство іноземців з Радянською Росією відбувалося в кілька етапів. Після Громадянської війни й аж до 1928 р. Наркомат іноземних справ перешкоджав в'їзду в CPCP громадян європейських країн з туристичною метою. Візи видавалися рідко й неохоче. Початком іноземного туризму в CPCP можна вважати приїзд до Ленінграду на німецькому пасажирському лайнері «Сар Роїіпо» групи із трьохсот американських туристів. Із цього моменту потік туристів став рости, але дуже повільно. В 1929 р. спеціально для обслуговування іноземних туристів і для контролю над ними був створений Інтурист. Максимум був досягнутий в 1936 р. - за даними Інтуриста CPCP цього року відвідало 20 тисяч іноземців.

З початком індустріалізації в CPCP почали в масовому порядку приїжджати за запрошенням радянського уряду іноземні інженери й кваліфіковані робітники. Таким чином уряд сподівався подолати власну нестачу кваліфікованих кадрів для нових промислових підприємств, які в більшості випадків проектувалися іноземцями й оснащувалися купленим за кордоном устаткуванням. Спочатку, між 1929 і 1932 рр., найбільш тісні зв'язки були з американцями. Але потім більшість замовлень була перенесена в Європу, в основному в Німеччину. В 1932 р. 46,5% усього радянського імпорту припадало на Німеччину. У CPCP йшло 10% усього німецького експорту...

До 1938 р. кількість іноземних фахівців у CPCP різко знизилася. Одночасно скоротився й туризм: «Розпалювані показовими процесами ксенофобія й шпигуноманія звели німецький туризм у CPCP практично до нуля. Коли в 1938 р. шпигуноманія звернулася проти туристів, яких стали підозрювати, що вони приїжджають у країну як «розвідники, шпюуни, диверсанти (саботажники) і вбивці», міністерство закордонних справ Німеччини погодилося з гестапо в тому, що «громадянам Німеччини, які їдуть в CPCP із метою розважитися, з міркувань безпеки необхідно перешкоджати у виїзді із країни».

Після укладення пакту Молотова-Ріббентропа відновилося перерване в 1937 р. сполучення між Москвою й Берліном. Ніколи раніше Інтурист не продавав у Німеччину стільки турів у CPCP, як у військовому 1940 році. Аж до початку військового конфлікту Радянський Союз' активно відвідували німецькі вчені, торговельні делегації й просто туристи.

Хмельницкий Д. Нацистская пропаганда против СССР. Материалы и комментарии. 1941-1945. - M.. Центрполиграф, 2010. - С. 7.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

Заповнити хронологічну таблицю:

Основні воєнні та політичні події громадянської війни в Росії

Методичні рекомендації до складання таблиці:

В таблиці повинні бути відображені лише найбільші/наймасштабніші битви, наступи, політичні події. Під політичними подіями розуміється: укладення договору; інтервенція іноземних військ на територію Росії.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Визначте основні риси тоталітарних режимів.

2. Охарактеризуйте передумови, визначте причини і привід Лютневої революції 1917 р. в Росії. Опишіть хід та визначте наслідки революції. Охарактеризуйте політику Тимчасового уряду.

3. Охарактеризуйте передумови, визначте причини та опишіть хід Жовтневої революції 1917 р. в Росії. Які заходи були проведені більшовиками після приходу до влади?

4. Визначте суть та голосні риси тоталітаризму. Визначте суть та особливості комуністичної диктатури як різновиду тоталітаризму.

5. Охарактеризуйте діяльність Комінтерну щодо розповсюдження «світової пролетарської революції».

6. Покажіть на карті зміну кордонів Російської держави після падіння.монархії та приходу до влади більшовиків.

7. Назвіть основні причини, складові частини та наслідки політики «воєнного комунізму» в Росії.

8. Визначте основні етапи громадянської війни в Росії. Опишіть хід громадянської війни, показавши на карті основні фронти. Визначте наслідки громадянської війни в Росії.

9. Визначте причини переходу більшовиків до непу, його суть та наслідки

JO. Проаналізуйте процес утворення CPCP, покажіть на карті кордони Радянського Союзу та союзні республіки.

11. Поясніть роль індустріалізації та колективізації в CPCP як запобіжних заходів уникнення світової економічної кризи.

12. Дайте власну оцінку діяльності провідних політичних діячів періоду: В. Леніна, О. Корейського,

1. Сталіна.

13. Поясніть терміни: «тоталітаризм», «більшовизм», «світова пролетарська революція», «експорт революції», «валізкова дипломатія», «неп», «індустріаіізація», «колективізація», «терор».

14. Назвіть дати Лютневої революції, Жовтневої революції, Громадянської війни в Росії, періоду «воєнного комунізму» та непу, утворення CPCP₁ встановлення одноосібної диктатури Й. Сталіна, початку індустріалізації та насильницької колективізації, голодомору в Україні.

КОНТУРНІ КАРТИ

1. Революція та Громадянська війна в Росії (1917-1920 рр.)

2. CPCPy 1922-1939 рр.

ЛІТЕРАТУРА

1. Войтович О. Політична історія Росії першої половини XX ст. // Історія в школі. — 2005. — № 46.

2. Ладиченко Т.В. Всесвітня історія: підруч. для 10 кл. загальноосвіт. навч. закд.: профіл. рівень І Т.В. Ладиченко, СО Осмоловський. -К.: Генеза, 2010. - С. 195-242.

3. O.. Войпехівський Ю. «Сталин это Ленин сегодня»: портрет «червоного диктатора» на тлі його чергових роковин /7 Історія в школі. — 2004. — №11-12.

4. Остапенко Н. Всесвітня історія. Тоталітарні держави Європи (матеріал до теми. 10 клас)// Історія України. — 2005. — № 39 (тоталітаризм, Росія у 1917-1918 рр.).

5 Полянський П.Б. Всесвітня історія. 10 клас.-К : Генеза, 2010.-C- 133-146,200-205.

6. Полянський П.Б. Всесвітня історія. 1914-1939: Підруч. для 10-го кл. загальноосвіт. навч. закл. — К.: Генеза, 2003.—С. 88-126.

7 Червона армія і рейхсвер військово-технічна співпраця у 1922-1933 рр. /1. Г. Ветров, О. Т. Шевченко. - К.: Генеза, 2008.

8. Щупак І.Я., Морозова Л-В Всесвітня історія. Новітній період. - Запоріжжя, Прем’єр, 2010. - С. 133-148, 149-151,208-215.