Революційні події в Китаї у 1925-1927 роках. Протиборство між Гомінданом та КПК.

«Рух 4-го травня». Сунь Ятсен. Китай було проголошено республікою ще в ході Сіньхайської революції 1912 року. Однак фактично у політичному відношенні він являв собою роздроблену країну: центральний уряд не контролював всієї території держави, у провінціях правили військові угруповання («кліки»).

Після закінчення Першої світової війни в Китаї розгортається національно-визвольний рух. Приводом для його початку стало рішення Паризької конференції про передачу півострова Шаньдунь Японії. Війська Японії захопили цю колишню німецьку орендну територію.

Боротьбу розпочали студенти Пекіна: 4 травня 1919 р. вони вийшли на демонстрацію і мітинги з вимогами до уряду повернути півострів, усунути з посад прояпонських чиновників, оголосити бойкот японським товарам. Центр виступів — м. Шанхай. До студентів приєдналися учні, а згодом — робітники й ремісники. Рух підтримала національна буржуазія. Виступи тривали понад 2 місяці, і уряд пішов на деякі поступки: звільнив з посад прояпонських чиновників, випустив на свободу заарештованих студентів, не підписав Версальський мирний договір.

«Рух 4 травня» сприяв утворенню й консолідації лівих політичних партій, поширився рух «За нову культуру» — за впровадження літературної мови, близької до побутової, шо дало змогу навчити грамоти багато мільйонів китайців.

В 1923 р. у найбільшому місті півдня країни Гуанчжоу (провінція Кантон) створений революційний уряд на чолі з лідером партії Гоміндан Сунь Ятсеном, який у 1912 р. був першим президентом Китаю.

У 1924 р. Гоміндан і Комуністична партія Китаю (КПК) утворили єдиний фронт, і уряд Сунь Ятсена оголосив себе національним урядом, розпочав боротьбу за об'єднання країни.

Революційні поди 1925-1927 років. Чан Кайші. Кульмінацією боротьби за незалежність і об'єднання Китаю стали революційні події 1925-1927 років, шо почалися ЗО травня 1925 року. У цей день на знак протесту проти розстрілу мирної демонстрації у Шанхаї піднялися робітники цього міста. У липні 1926 р. армія Чан Кайші розпочала «північний похід», план якого був розроблений радянським радником В. Блюхером. Мета походу — розгром північних військових угруповань і об'єднання Китаю.

Після смерті Сунь Ятсена, у квітні 1927 р., національний уряд очолив Чан Кайші. Резиденцією уряду став Шанхай. На осінь 1927 р. Чан Кайші вдалося об'єднати найважливіші райони Китаю. Столицю було перенесено до Нанкіну. Всі політичні сили країни визнали уряд Чан Кайші.

У внутрішній політиці уряд намагався розпочати економічну модернізацію країни, придушити опір лівих сил, шо не визнавали уряду Чан Кайші. У зовнішній — розширити зв'язки з розвинутими державами, знайти підтримку на міжнародній арені. Однак реально це призвело до посилення позицій США.

Протиборство між Гомінданом і комуністами. КПК, що не визнала уряд Чан Кайші, оскільки той не провів аграрної реформи, готувалася до збройного повстання. На базі окремих військових загонів і частин почалося формування Червоної Армії Китаю. Деякі райони — Цзянсі, Шеньсі — невдовзі перейшли під контроль комуністів. У 1931 р. КПК створила Центральний Тимчасовий робітничо-селянський уряд Китайської республіки, який очолив Mao Цзедун. Його активно підтримав CPCP. Уряд Чан Кайші протягом 1930-1934 рр. безрезультатно намагався придушити комуністичний рух.

Визвольна війна народів Китаю проти інтервенції. Ситуація в країні ускладнилася у 1931 р., коли японські війська захопили економічно розвинуту частину Китаю — Маньчжурію. У листопаді 1936 р. Червона Армія Китаю здійснила похід через північно- західні території (12 тис. км) і закріпилася на кордоні провінцій Шенсі, Ганьсу, Нінся — у так званому «особливому районі Китаю». У 1937 р. КПК і Гоміндан утворили єдиний антияпонський фронт. CPCP надав Китаю кредит на 250 млн. доларів, надіслав військову техніку, радників і спеціалістів.

3.