Японія у першій половиш XX столітгя.
Наслідки Першої світової війни для Японії. Японія — конституційна монархія. Столиця — м. Токіо. На чолі країни імператор, який вважається нащадком богині Аматерасу. Двопалатний парламент грав підлеглу роль при імператорів.
У країні введено загальне виборче право. В економічному відношенні — індустріально-аграрна країна, одна з найбільш розвинутих в Азії, що демонструвала надзвичайні темпи розвитку економіки. Аграрне питання вирішено не було — земля належала поміщикам, існували й інші феодальні пережитки в соціальному житті. Абсолютна більшість населення країни — японці.Після закінчення Першої світової війни, в якій вона воювала на боці Антанти з метою отримати контроль над островами Тихого океану і загарбати німецькі «орендної території в Китаї, Японія стала конкурувати з Англією і США за контроль над торгівлею Китаю. На Вашинітонській конференції 1921-1922 рр. вона домоглася, щоб Англія і США не мали своїх військово-морських баз ближче, ніж за 5 тис. км від Японії.
1925 року країна нормалізувала свої відносини з CPCP, вивела з окупованого Північного Сахаліну свої військові частини, які перебували там з періоду громадянської війни в Росії.
Соціально-економічне становище населення. Як й інші капіталістичні країни світу, Японію охопила економічна криза 1929-1933 років. Виробництво товарів промисловості зменшилося, порівняно з 1929 роком, на 32,4%. Вихід з кризи уряд бачив у посиленні мілітаризації економіки, переорієнтуванні її на потреби армії. Держава збільшила кредити підприємствам, що випускали зброю, до 5,5 млрд. ієн.
Демократичний рух. Піднесення демократичного руху в Японії характерне саме для періоду економічної кризи: в країні пройшли страйки прядильниць, токійських трамвайників, робітників металообробного заводу в Осаці. Найбільшим завоюванням демократичної громадськості стало прийняття закону про загальні вибори в країні.
Відповідно до нього кількість виборців збільшувалася з 3,2 до 12,5 млн. чоловік. З антимілітаристськими гаслами виступали діячі профспілок та соціалістичних організацій. Короткий час (1922-1923) в країні існувала і комуністична партія.Мілітаризація країни. У 1927 р. на парламентських виборах переміг генерал Танака — лідер японських мілітаристів. У цей час посилилися агресивні наміри Японії: з'явився план захоплення Північно-Східного і Східного Китаю, Монголії, встановлення панування у Південно- Східній Азії і басейні Тихого океану. Ці плани розроблені під керівництвом Танака на Східній конференції (червень-липень 1927), в якій брали участь МЗС Японії, військове й морське міністерство, Генеральний штаб армії. Рішення її стали основою секретного меморандуму Танаки.
Домагання Японії були викладені в меморандумі прем'єра Г. Танака від 25 липня 1927 року. «Для того, щоб завоювати світ, ми повинні спочатку завоювати Китай. Якщо ми зуміємо завоювати Китай, усі інші азіатські країни, Індію, а також країни Південних морів, будуть нас боятися й капітулюють перед нами. Світ тоді зрозуміє, що Східна Азія наша, і не насмілиться заперечувати наші права». «Але для того, щоб завоювати Китай, ми повинні спочатку завоювати Маньчжурію й Монголію». У Маньчжурії й Монголії прем'єр пропонував проводити політику «крові й заліза». «Опанувавши всіма ресурсами Китаю, ми перейдемо до завоювання Індії, країн Південних морів, а пізніше до завоювання Малої Азії, Центральної Азії й, нарешті, Європи». «Якщо ми в майбутньому захочемо захопити в свої руки контроль над Китаєм, ми повинні будемо розтрощити Сполучені Штати, тобто зробити з ними так, як ми зробили з Росією в російсько- «понській війні». «Просування нашої країни в найближчім майбутньому в район Північної Маньчжурії приведе до неминучого конфлікту із червоною Росією. У цьому випадку нам знову прийдеться зіграти ту ж роль, яку ми відіграли в російсько-японській війні. У програму нашого національного розвитку входить, очевидно, необхідність знову схрестити мечі з Росією на полях Південної Маньчжурії для оволодіння багатствами Північної Маньчжурії.
Поки цей підводний риф не буде пройдено, ми не зможемо піти швидко вперед по шляху проникнення в Маньчжурію й Монголію».У 1927 і 1929 роках Японія робила спроби захопити Шаньдунь — територію Китаю, яка до Першої світової війни належала Японії, але за Версальським договором японські війська були ■відти виведені.
У політиці активізувалися профашистські мілітаристські групи, такі як «Молоді офіцери». Метою цієї організації було встановлення диктатури вояччини. У 1932 р. вони вбили прем'єр- міністра Інукаї і намагалися здійснити фашистський переворот. Хоча заколот і не вдався, однак тиск військових на уряд не зменшився, було відроджено ідею «Великої Японії».
Першою жертвою мілітаризму стала багата на корисні копалини Маньчжурія (Північно- Східний Китай). 1931 року японські війська напали на неї, і до 1932 року весь Північно-Східний Китай опинився під японським контролем. На захопленій території була утворена маріонеткова держава Маньчжоу-Го на чолі з останнім китайським імператором Пу І. Японці стали просуватися на південь, що зачіпало інтереси США і Англії. Ліга Націй після довгих переговорів стала вимагати від Японії звільнення захоплених територій. У відповідь Японія вийшла з Ліги Націй (1933). Для підготовки широкомасштабної війни було посилено експлуатацію трудящих: зменшено заробітну плату, збільшено до 11 годин робочий день. У 1936 р. відбулася нова спроба військового заколоту.
У Китаї в 30-і рр. йшла громадянська війна між комуністами й Гомінданом (формальний правитель Китаю Чан Кайши перебував у Нанкіні). Багато провінцій управлялися місцевими військовими кліками й не підкорялися нанкінському центру. Північні ж райони Китаю, що межували з Маньчжурією, з початку 30-х років контролювала комуністична Червона Армія Китаю на чолі з Mao Цзедуном.
Японська армія, чисельність якої досягла 1 млн, розпочала 1931 р. шикоромасштабне вторгення в Китай. Вторгнення окупантів змусило об'єднати проти Японії зусилля КПК і Гоміндану. Японські звірства в Китаї були безпрецедентні. Найбільш відомий приклад — різанина в Нанкіні в грудні 1937 р. — лютий шквал пожеж, зґвалтувань і витончено-жорстоких убивств сотень тисяч беззбройних людей. Подібне відбувалося на усіх окупованих японцями територіях Китаю.
2.