Висновок до модуля

У процесі формування держав Стародавнього Сходу простежується тісний зв’язок державних та релігійно- культових інститутів. При еволюції управлінсько- регулятивних моделей міст-держав Межиріччя, долини Нілу, протодержавних об’єднань Стародавньої Індії і Китаю простежується сакралізація дій органів влади, зумовлена потребами стабілізації внутрішньополітичних процесів.

Державного характеру набувають ритуали за участю правителів. Для Стародавнього Сходу характерні різноманітні моделі взаємин держави та релігії. Попри спільні риси в розвитку системи державно-релігійних взаємин кожному державному виявилися власні специфічні риси. Це чітко демонструє досвід Ассирії, Угариту, Карфагену. Жрецтво у протодержавних об’єднаннях виконувало важливі суспільні функції. У Межиріччі держава зберігає ознаки храмової громади. Роль релігії у процесах державотворення підкреслює поява культового союзу шумерів, спочатку міжобщинного, а пізніше і міждержавного, вже у Протописемний період. Активне храмове будівництво здійснювали правителі Ассирії, прагнучи заручитися підтримкою богів і жерців у своїх починаннях. Формуються спеціальні палацові ритуальні церемоніали, зокрема такульту. Сакралізація управлінських інститутів характерна для державного управління стародавнього Єгипту. Титулатура єгипетського фараона включала в себе: зіставлення з Хором, ототожнення з Обома володарками (богинями Нехбет і Уаджіт), престольного імені царя, порівняння фараона з Хором золота, особистого імені царя як сина Бога сонця Ра. Культи богів були ідеологічним обґрунтуванням царської влади хетів. Перський цар Кір заявляє, що Великі Боги вручили в його руки всі країни. Чжоуський ван був проголошений Сином Неба і його „Єдиним” земним втіленням, наділеним магічною силою де, яка перетворювала володаря у надприродну істоту, посередником між Небом і людьми, світоупорядником і повелителем Піднебесної. Падіння династії розглядалося як акт справедливості Неба щодо нехтування своїми законними обов’язками. Основи соціальної ієрархізації (кастового 139

поділу) Стародавньої Індії освячувалися божественним походженням. Окремі ведичні ритуали прямо спрямовані на забезпечення дотримання відносин покори між елітою і низами. Водночас держава встановлює контроль за діяльністю релігійних інститутів. У центральній царській канцелярії Ахеменідів у Сузах існувала спеціальна установа для нагляду за храмами. Релігійні інститути беруть активну участь у виробленні та реалізації державної політики.

<< | >>

↑

Источник: Релігійна політика стародавніх і середньовічних держав / Омельчук В. В. Ліснича В. М.: Навчальний посібник. — К.: Персонал,2011. — 608 с. — (Серія: Світові традиції державного управління. — Вип. І).. 2011

Еще по теме Висновок до модуля:

- Всеобщая история религий -

- Всеобщая история - История Древнего мира - История религий - История России - Історія України -