Вступ
Античний період ознаменувався розвитком традицій соціалізації культів, які із суто духовних інститутів перетворються на важливий соціокультурний та політичний інститут полісної Греції.
Уже в архаїчній Греції релігійні культи ставали чинником легітимації держав, що зароджувалися. Мінойська цивілізація продемонструвала соціально-маркуючу роль релігійних уявлень. Цьому сприяло впорядкування пантеону богів. Еллініститична доба стала новим етапом у розвитку державної політики щодо релігії. Питання здійснення релігійних культів набуває державного значення. Культ богів поєднується з культом правителів. Поступовий розвиток системи державно-релігійних взаємин чітко простежується і в римський період. Цивілізація формувалася і на периферії основного регіону грецької колонізації.Так, нурагіки,якбільшістьстародавніхсередземноморських народів, мали релігію, основою якої був культ предків, культ джерел та рослин, каміння та небесних світил. У примітивних аграрних суспільствах пошанування землі, води, рослинності, пов’язані з ідеєю плодючості і таким чином Великої Богині плодючості. Про те, що культ цієї богині був поширеним на Сардинії ще в енеолітичну епоху, свідчить її базальтове зображення, знайдене в одному із гротів у Макомері. На чолі колоністів з Еллади, які прибули на Сардинію, за античними переказами, стояв Іолай, і ці рівнини, відповідно, стали називатися Іолайєю. Після смерті героя його могила стала пошановуватися як храм[274]. Помітний вплив на хід вироблення засад політики щодо релігії та культів ранньої античної доби як у Східному, так і Західному Середземномор’ї спричинила фінікійська колонізація. Звичною практикою була ідентифікація фінікійських та греко-римських божеств. Це стосується, передусім, культу головного тірського бога Мелькарта, якого греки ототожнювали з Гераклом, а римляни
— з Геркулесом. Храм цього бога в Гадесі, гірської колонії в Іспанії, був одним із самих найзнаменитіших святилищ середземноморського регіону.
Виникнувши, ймовірно, на кінець 2 тис. до н. е., він існував аж до кінця язичництва. Останні свідчення про нього датують вже кінцем IV століття по н. е. За словами Мели, в гадитанському храмі знаходилася могила цього Бога. Натяки Павсанія дозволяють говорити про свято смерті і воскресіння Мелькарта в Гадесі. Під час цього свята з міста виганяли всіх іноземців і спалювали зображення Бога, що сидів на гіппокампі. Як зазначав Філострат, гадитани, єдині з людей, які оспівують смерть1. У прибережних поселеннях знаходять святилища із зображеннями морської Богині Венери-Астарти. Храми Гадеса і Вальярикоса, статуї Таніт, храми Крона-Молоха і Мелькарта, де проводили богослужіння за східним зразком, свідчать про активне поширення у цій частині Середземномор’я східних культів. Вони масово проникали в місцевий автентичний конфесійний простір, зумовлюючи втягнення у загальнорегіональні культурні процеси Середземномор’я. У ході поглиблення процесів оформлення культів з’являються жриці, які приносили пожертви, але їхня діяльність не носила постійного характеру[275] [276]. Велика Богиня давніх іберів виступала фактором символічного синкретизму мислення та ідеологічної гомогенності окремих груп, які становили іберійський етнос. Уже Серторій, намагаючись об’єднати народи Іберії, з’являвся у супроводі прирученого білого оленя, розповідаючи, що той був подарований йому Артемідою[277].
Еще по теме Вступ:
- Вступ до інкознавства.
- ВСТУП
- ВСТУП
- ЗМІСТ
- Цивилизации: теория, история, диалог, будущее / Б.Н. Кузык, Ю.В. Яковец; Авт. вступ. ст. А.Д. Некипелов. — М.: Институт экономических стратегий. Т. III: Северное Причерноморье — пространство взаимодействия цивилизаций / Б.Н. Кузык, Ю.В. Яковец; Науч. ред., авт. предисл. В.И. Гуляев. — М.: Институт экономических стратегий,2008. — 908 с., 2008
- Тема 1 Вступ до археології
- Цивилизации: теория, история, диалог, будущее: В 2 т. Т. I: Теория и история цивилизаций.. / Б. Н. Кузык, Ю. В. Яковец; Авт. вступ. ст. А. Д. Некипелов. — М.: Институт экономических стратегий, 2006— 768 с., 2006
- Г лава 18 ИЗМЕРЕНИЯ ДИНАМИКИ ЦИВИЛИЗАЦИЙ: ГЕОЦИВИЛИЗАЦИОННАЯ МАТРИЦА
- Г лава 15 ГЛОБАЛЬНАЯ ЦИВИЛИЗАЦИЯ: НОВЫЕ ВЫЗОВЫ
- Глава 4 ДИАЛОГ ЦИВИЛИЗАЦИЙ