ВСТУП
Андрій Кулаков
Tabula rasa, мали й окуляри, або як знайти terra incognita
Україна для багатьох усе ще залишається terra incognita.
Навіть для самих українців. Не кажучи вже про наших сусідів: і ближніх, і дальніх. Навіть попри те, що трагічні й буремні події останніх років в Україні вивели її на перший план світової уваги. Це все ще незвідана земля не тільки географічно, але й історично, ментально, культурно. Українці самі важко усвідомлюють, що з ними відбувається, у чому причини їхніх поразок і перемог. Вони тільки намацують свою окремішність, свою складну ідентичність у величезній кількості уламків різних епох, держав, етносів, релігій та світопочувань. Проте українці відчувають власну іншість і специфічність. Намагаються часом рефлексувати над нею — а часом і геть забути, поринаючи в буремність вирішення щоденних своїх проблем.Але українці завжди намагалися бути гостинними й люб’язними. Ми щиро запрошували інших до нашої незвіданої землі, аби разом дослідити її та разом збагнути українські особливості. Адже погляд Іншого може налаштувати по-новому оптику, що стає дуже помічним у намаганнях зрозуміти, хто ми є і куди прямуємо.
Проте природно, що, запрошуючи гостей, ми насамперед пропонуємо їм свою оптику, свої окуляри. Хочемо показати передусім те, чим пишаємося, до чого відчуваємо пієтет, а також те, що нам болить і кровить. Ми даруємо гостям цілу колекцію наших власних окулярів і розгортаємо карту зі вже наміченими маршрутами. Ми розуміємо, що ці окуляри можна (і скорше за все варто) викинути, або ж що наші гості вставлять у них свої скельця, а на наших картах намалюють пунктири власних доріжок і по-своєму побачені обриси наших ландшафтів.
Ця збірка — наша гостинна посилка з колекцією скелець і карт, запрошення до подорожі.
Але в цій бандеролі є ще дещо. Адже будь-яка подорож, навіть до terra incognita, не може відбутися на пустому місці, а свідомість мандрівника не така вже й tabula rasa. На його «дощечці» вже від початку намальовано певні сподівання, поривання, страхи та прагнення нових вражень і цікавинок. На ній намічено й силуети страшних химерних драконів, а також незрозумілих тубільців, від яких бозна чого можна сподіватися: чи гостинного борщу, чи, може, нагостреного списа. Можливо, там чекають на вас молочні ріки й багатющі оази, а може — непривітні пустелі, голе каміння й колючі вітри. Ці перед-розуміння і перед-уявлення про територію, яку мандрівник наважується дослідити, утворюють спектр почуттів, із якими він вирушає в путь. Він час від часу дістає зі своєї свідомості цю дощечку, а з дорожньої сумки — карту, і звіряє малюнки на своїй tabula свідомості з обрисами на orbis terrarum tabula.Цією книжкою ми хочемо докинути й своїх малюнків на дощечку свідомості мандрівника-гостя, аби дати йому краще розуміння, куди він вирушає, аби заспокоїти перед мандрівкою й попередити про можливі несподіванки. Ми хочемо подарувати йому наші карти (хай навіть не всі рельєфи на них позначено, а масштаби іноді хибують, — однак для подорожнього це таки краще, ніж геть нічого) — як дороговказ і орієнтир, щоб легше було визначитися, де можна зупинитися на ночівлю, а де підкріпитися. Ми хочемо подарувати йому наші окуляри, аби легше було розгледіти селища, руїни замків, бані церков, труби заводів, широчезні лани ріпаку й соняшника, скляні коробки IT-містечок, брами університетів і бібліотек та затишні кнайпи. За допомогою цих трьох інструментів, які поєднуються в нашій збірці, мандрівник зможе помітити уламки старих імперій, розбиті на друзки долі, гільзи від набоїв, випущених у серця завойовників, і паростки нового народу, який часом ходить по колу і збивається на манівці, але щосили рветься вперед — до кращої долі, до омріяного щастя, залишаючись у доброму гуморі й регочучи з жартів і кпинів, яких він генерує в сотні разів більше, ніж ВВП на душу населення.
Нашу бандероль до цього уявного подорожнього дбайливо складали ті картографи й окулярники, які ретельно, наче новітні боплани й спінози, накидають на папері обриси та шліфують лінзи. Вони нині витворюють нашу українську ідентичність і відкривають нас світові. Це письменники, поети, історики, філософи, журналісти. Вони рефлексують над минулим і проектують майбутнє. Вони руйнують стереотипи і шукають нові перспективи. Вони визначають нові парадигми й винаходять новий інструментарій. Вони намагаються зшивати розломи та шукають точки дотику. Вони показують, що Україна — це не тільки сало, футболіст Шевченко, боксер Кличко, Чорнобиль чи Майдан. Це не тільки корупція, війна й переселенці. Це не тільки козаки, гопак і вишиванки. Вони відкривають, що Україна — це й апостол авангарду Малевич, і письменник Гоголь, і австро-угорський цісар Франс-Йосип, і батько «руського самодєржавія» Феофан Прокопович, і комуніст-по- ет Микола Хвильовий, і мандрівний філософ античного штибу Григорій Сковорода, і єврейський німецькомовний поет Пауль Целан. Україна — це не тільки домодерна сільська традиційна культура, але й урбанізоване технологічне суспільство. Україна — це не тільки тіньові схеми й олігархат, але й сучасні електронні державні послуги та взірець прозорості державних закупівель. Україна — це ще й країна IT, hi-tech, fashion і рекламної індустрії.
Один із авторів цієї збірки, історик Ярослав Грицак, полюбляє таку цитату: «У Західній Європі нації творять політики, у Східній — поети». Наша збірка зайвий раз це доводить — саме їх ми вибрали за провідників і гідів. Ми попросили їх написати про Україну так, як вони розповідають про неї іноземцям, прагнучи поділитися із ними своїми ментальними картами.
Ми радо даруємо вам цей інструментарій подорожнього й запрошуємо в мандри для дослідження terra incognita Ukraina.
*
* *
Ця книжка передусім спрямована до іноземної аудиторії. Вона є спробою розказати про Україну світові, і зробити її зрозумілішою світові.
Тому ми її видали передусім англійською (електронну версію ви можете знайти тут: bit.ly/UWbook). Але, на нашу думку, чимало міркувань у цій збірці можуть бути корисні й для самих українців.У книжці вісім розділів. У кожному з них по два тексти — есеї чи інтерв’ю — відомих українських інтелектуалів: письменників, істориків, філософів, політологів, журналістів. Назви розділів стоять у множині, бо множинність, на нашу думку, є одним із ключових слів для розуміння минулого України та її сьогодення.
Перший розділ — «Історії» — містить тексти істориків: «коротку, але глобальну» історію України від Ярослава Грицака, одного з найвідоміших українських істориків і публічних інтелектуалів, та інтерв’ю з Сергієм Плохієм (відомим українським істориком, директором Гарвардського інституту українських студій) про походження України, її зв’язок з середньовічною Руссю і роль козаків у формуванні української ідентичності.
Другий розділ — «Ідентичності» — містить інтерв’ю з відомим українським письменником Юрієм Андруховичем, одним з творців сучасної української літератури, та есей ще одного знаного у світі українського автора, Андрія Куркова. Тут слід зауважити одну важливу річ: Андрухович пише свої книжки українською, а Курков — переважно російською.
Розділ «Архетипи» досліджує підвалини історії України та її сучасності. У ній ви знайдете міркування про засадничі речі, які, на думку авторів, визначають емоції, дії та реакції українців. Читайте в цьому розділі есей письменника Андрія Бондаря про українську «неповноту» і роздуми філософа Володимира Єрмо- ленка (редактора цієї книжки) про степ, імперію та жорстокість.
Розділ « Оповіді» складають два есеї українських письменниць Ірени Карпи й Гаськи Шиян. Якщо хочете більше дізнатись про стиль життя, розмаїття, болі та радощі українців у минулому та сьогодні, а також про живе сприйняття Україні іноземцями, почніть з цих тестів. Це, мабуть, найбільш «особиста» частина книжки.
У розділі «Батьківщини» автори пишуть про складні стосунки українців з їхніми радянською та пострадянською батьківщинами.
Він містить есей письменниці та юристки Лариси Денисенко про те, як важко бути більшістю для нацїї, що протягом всієї своєї історії була меншиною. Tакож у цьому розділі ви зможете прочитати текст українсько-грузинського філософа Вахтанга Кебуладзе про те, як важливо було здобути та вибороти батьківщину після розпаду Радянського Союзу та під час Майданів 2000-х та 2010-х років.Розділ «Рани» торкається найболючіших сьогодні тем: Криму та Донбасу. До нього увійшов нарис Володимира Рафеєнка, українського письменника з Донецька, який змушений був виїхати з рідного міста навесні 2014 року через російську агресію. Більшість своїх книг Рафеєнко написав російською мовою, але цього року вийшла його перша книжка українською. Також у цьому розділі вміщено інтерв’ю з кримськотатарським активістом та керівником Кримського дому (кримськотатарського культурного центру в Києві) Алімом Алієвим. Це розмова про кримськотатарські ідентичності й болі сталінської депортації та путінської анексії. І Рафеєнко, і Алієв поки не можуть повернутися на рідну землю. Пам’ятаймо: від 2014 року в Україні близько 1,4 мільйона внутрішньо переміщених осіб з Криму та Донбасу.
У розділі «Відносини» ми намагаємось поглянути на відносини між Україною та Польщею, а також між українцями та євреями. У цьому розділі читайте інтерв’ю з відомою польсько-українською дослідницею Олею Гнатюк, а також з Леонідом Фінбергом, провідним дослідником українсько-єврейських стосунків. Це тільки початок, ми сподіваємось у наступних публікаціях ближче розглянути відносини українців з угорцями, румунами, росіянами, білорусами, литовцями, турками, німцями, болгарами, греками та багатьма іншими.
(Ви можете запитати, чому в розділі «Відносини» немає тексту про росіян. Але ви побачите, що практично кожен есей торкається «російського питання». Воно присутнє скрізь, тому важко було б умістити його в один-єдиний текст).
Насамкінець, у розділі «Стереотипи» автори аналізують стереотипні уявлення про Україну, що склалися в світі. Історик Андрій Портнов, професор Європейського Університету Віадріна, розмірковує про основні стереотипи щодо України в Німеччині. Ганна Шелест, українська дослідниця міжнародних відносин та конфліктів, ділиться своїми роздумами про «незахищену безпеку» України, а також про найпоширеніші міфи щодо Криму, Донбасу та російської агресії.
Ця книга — не збірка відповідей, а радше спроби їх знайти. Ми сподіваємося, вона дає вам деякі ключі для розуміння та нові деталі загальної картини. А цілу картину, звичайно, кожен складе собі сам.
Андрій Кулаков,
автор ідеї та керівник проекту