Критська цивілізація.
Виникнення античної державності було нерозривно пов’язано з процесами оформлення
духовно-релігійних уявлень на території давньої Еллади. Вже у „Мінойській імперії” боротьба різноманітних угруповань за владу була ідеологічно обґрунтована належністю до прихильників тих чи інших божеств.
Велика богиня, яка опікувалася хижаками, була покровителькою „гінеко- олігархічної” партії (Рис.29-30). Царі-чоловіки були в уявленнях давніх критян земними уособленнями інших божеств конкуруючого пантеону1. Дослідники відзначають формування на Криті культу жіночого божества з військовими функціями (a-ta-na po-ti-ni-ja), звернення до якого знайдено на таблиці в Кносському палаці, у „кімнаті з колісницями”. Однак незвичність таблиці, зокрема, склад глини, особливості написання, дають підстави припускати її материкове походження[278] [279] [280].
Рис.29. Відтиск печатки з Кноссу3
Релігія відігравала величезну роль в історії мінойського суспільства, накладаючи відбиток на всі сфери його духовної практичної діяльності. При розкопках Кносського палацу знайдено значну кількість речей культового характеру, зокрема статуетки Великої богині, священні символи у вигляді бичачих рогів, подвійні сокири — лабриси (культ цієї критської двосторонньої сокири був тісно пов’язаний з походженням добре відомого лабіринту). Значна кількість приміщень мала виключно релігійно-церемоніальне призначення, серед яких таємні приміщення для жертвопринесення підземним богам, басейни для ритуального помиття. По суті, храм становив величезне святилище, у якому всі мешканці, на чолі з царем, виконували різноманітні обов’язки жерців, беручи участь в обрядах, зображення яких присутні на стінах палацу- храму. Є усі підстави уважати, що цар — володар Кносса, був верховним жерцем Бога-царя, тоді як цариця — його дружина — займала відповідне становище серед жриць Великої богині — Володарки. Учені характеризують управлінську модель Криту як теократію. Особа царя була священною і недоторканою. Простолюд навіть не мав можливості його бачити. Життя царя і його оточення було чітко регламентовано. Царі Кносса не лише правили, а й священнодіяли. В тронному залі цар влаштовував прийоми підданих, принесення жертв, приймав державні рішення. Перш ніж потрапити сюди, відвідувачі мали пройти вестибюль з великою чашею для омиття. Уздовж стін стояли лавки, на яких сиділи царські радники, вищі жерці та сановники Кносса1. Частина доходів з урожаю та приплоду худоби на державних землях, а також податків, які платили на Криті перієки, збиралася на потреби богів[281] [282] [283]. Рис.30. Циліндрична печатка з Кноссу1
