Маурійська імперія.
Засновником імперії Маур’їв був Чандрагупта (гр. Сандракотту). Йому вдалося скинути династію Нандів у Магадсі та розгромити грецьку залогу. Відповідно до джайністської традиції Чандрагупта зрікся престолу, став монахом і помер у монастирі в сучасному Майсурі.
У 269 р. сина Чандрагупти, Біндусара, змінив Ашока. Він почав розширювати володіння своїх попередників, приєднавши Калінгу[270]. Едикти Ашоки засвідчили особливу увагу до буддизму в Маурійській імперії. Імператор став упасакою — мирянином-послідовником вчення Будди, відвідав сангху, а під час подорожей по державі був у Лумбіні, місці, де, за побутуючим повір’ям, народився засновник буддизму1. За правління Ашоки в буддистській громаді виникли істотні внутрішні суперечки. Праведні бхікшу через дії адживаків та інших єретиків не могли виконувати обряди, пов’язані з посадою, упродовж семи років. Навіть в Ашока-арамі (царському монастирі) (Рис.28) припинилися релігійні церемонії. Довідавшись про це, цар направив туди аmacco з наказом владнати внутрішні суперечки і повернутися до відправ. Однак, буддистські монахи відмовилися проводити служби разом з єретиками, на що обурений сановник відповів стратами. Лише побачивши серед бхікшу брата імператора, він припинив розправу і повідомив імператора про стан справ. Вражений Ашока особисто вирушив до сангхи. Однак, коли складаласяситуація,вякійвіннезмігприйнятиєдиногорішення, оточення порадило Ашоку звернутися до Тісса Погаліпутта, який разом з учнями знаходився на горі Ахоганга. Імператор вмовив відлюдника повернутися у Паталіпутру. Після цього він тиждень розповідав володарю про сутність та особливості вчення Будди. Цар скликав у своєму арамі збір усіх бхікшу (за Діпавамсі синів Переможця (прихильників Будди) налічувалося 60 тис. осіб). Для підготовки Собору Тісса зібрав 1000 вчених бхікшу для відновлення Благого закону. На Соборі він виступив із рішучою критикою проповідників неортодоксальних вчень[271] [272]. Про значущість буддизму в гуманітарному просторі імперії Ашоки свідчить титул правителят devànampiya, пов’язаний з ведичною ритуалістикою. Після падіння Маур’їв цей титул втрачає свій сенс. Цар стає переважно жертвувачем, а його особливий зв’язок з Богом встановлюється у момент коронації. У „Тайттірія-брахмані” правителя названо „вищим із людей, другом Індри, переможцем”[273]. Син Ашоки, Махендра, який народився у столиці Аванті — Удджаіні, отримавши тут освіту, був посланий проповідником буддизму на Ланку, де переважала буддистська література на діалекті палб. Особливі чиновники — дхармамахаматри відповідали за поширення дхарми, правил поведінки для мирян, викладених на основі буддистського вчення, у його практичному вимірі. За його вказівкою у країні було збудовано 84 тис. культових споруд, систематично робилися щедрі пожертви храмам. Водночас, виступаючи з позицій віротерпимості, Ашока рішуче виступив проти брахманського звичаю приносити у жертву Богам величезну кількість тварин під час релігійних святкувань та церемоній „оскільки цар Пріядарші, Улюблений богами, уважає, що святкові зібрання завдають багатосторонню шкоду”. Цар зазначив, що його бажання щодо власних підданих і сусідів, „щоб вони виконували обов’язки, пов’язані з Дхармою, заради мене і щоб досягли щастя у цьому світі, як і наступному”2.
Рис.28. Капітель колонни з написом Ашоки з Сарнатхи. III ст. до н. е.
Висновки. Теоретичні положення та практична діяльність правителів Стародавньої Індії засвідчують вплив релігії та жерців як на процес прийняття, так і на вироблення та коригування державних рішень. У ході розвитку релігійної сфери простежується складний процес синтезу релігійних уявлень аріїв та місцевого населення, що наклало свій відбиток на соціально-політичну структуру суспільства та процес державного управління. Водночас і жрецтво як соціальна група змушене було піти на угоду з існуючою владою, поступово перетворившись на інструмент легітимації існуючої влади та сакралізації її природи.
Цьому сприяли усталені традиції тогочасного індійського суспільства та додержавні уявлення. Процес формування парадигми управління релігійною сферою було закладено в низці нормативних актів та пам’яток Стародавньої доби, найвідомішою з яких стала Артхашастра.Рекомендована література
1. Артхашастра или наука политики [Пер. с санскрита; изд. подгот. В. И. Кальянов; ред. кол.: В. В. Струве (отв. ред.) и др.]. - М., Л.: Изд-во АН СССР, 1959. - 793 с.
2. Бонгард-Левин Г. М. Индия: Этнолингвистическая история, политико-социальная структура, письменное наследие и культа древности / Г. М. Бонгард-Левин; Ин-т востоковедения. — М.: Наука, 2003. — 326 с.
3. Бонгард-Левин Г. М. К проблеме историчности ІІІ Собора в Паталипутре / Г. М. Бонгард-Левин // Индия в древности: Сб. ст. [Под ред. В. В. Струве, Г. М. Бонгард- Левина]. — М.: Наука, 1964. — С. 119—134.
4. ВигасинА. А. Царь Пиядасси devànampiya / А. А. Вигасин // Scripta Gregoriana: Сб. в честь семидесятилетия акад. Г. М. Бонгард-Левина [Отв. ред. С. Л. Тихвинский]. — М.: Восточная литература, 2003. — С. 47—53.
5. Гринцер П. А. Древнеиндийский эпос. Генезис и типология / П. А. Гринцер. — М.: Гл. ред. вост. лит. изд- ва „Наука”, 1974. — 419 с.
6. Эдвардс М. Древняя Индия. Быт, религия, культура [Пер. с англ. С. К. Меркулова] / М. Эдвардс. — М.: ЗАО Центрполиграф, 2005. — 224 с.
7. Пугаченкова Г. А. Искусство Гандхары / Г. А. Пугаченкова. — М.: Искусство, 1982. — 195 с.
8. Сидорова В. С. Художественная культура Древней Индии / В. С. Сидорова. — М.: Наука, 1972. — 118 с., илл.
9. Шарма Рам Шаран. Древнеиндийское общество [Пер. с англ.; под ред. Г. М. Бонгард-Левина, послесл. А. А. Вигасина] / Рам Шаран Шарма. — М.: Прогресс, 1987. - 632 с.
Питання для самоконтролю
1. Дайте оцінку ролі релігійного чинника у формуванні стародавніх держав Індії.
2. Визначте особливості розвитку регламентування релігійної сфери у Стародавній Індії.
3. Окресліть роль релігійних ритуалах у діяльності правителів Індії у стародавню добу.
4. Назвіть наріжні засади взаємин релігії та держави у стародавній Індії.
Теми рефератів
1. Ведичний культ.
2. Боротьба між жрецтвом та кшатріями за владу в державних утвореннях Стародавньої Індії.
3. Сакральна влада раджі.
4. Ритуали управлінського характеру.
Теми контрольних (курсових) робіт
1. Роль релігії у становленні системи управління в Індії у ведичний період.
2. Релігійні інститути та політика Маурійської імперії.