Вірування північно-східних палеоазіатів

Міфологія і релігія північно-східних палеоазіатів (чукчів, коряків, Ітельменів) виявляють єдність давньої культури [33. II. 274]. У цій групі за мовним факто­ром йпельмени відрізняються від чукчів і коряків, але якщо брати міфологію і фольклор, то тут окремішньо стоять чукчі, на уявлення яких значною мірою вплинула ескімоська релігійно-міфологічна система.

Таблиця 28

Закінчення maSn. 28

Частиш яруга. Релігії екваторіальних і монголоїдних народів

Америки (особливо тлінкгпв і атанасків); вони виникли і через безпосередні контакти, і, мабуть, внаслідок найдавніших генетичних зв'язків; слабші відголо- си — у міфах ескімосів, алеутів, юкагирів

Космогонія

Космогонічна концепція палеоазіатів являє собою звичний поділ на верхній, середній і нижній світи (верхній І нижній світи Іноді поділяються на 5, ? або 9 шарів). Полярна зоря — це кіл. до якого, як олені, прив'язані інші зірки. Верхній світ населений вищими істотами, включаючи творця. Сонце — багатий їздок на білих оленях. Місяць — сонце злих духів. Важливу роль відіграють «хмарні люди» (їх іноді вважають дітьми творця), які людей на землі називають «нижніми жителями». На Небі в окремих місцях проживають певні категорії мерців. Вважається, шо одна з душ.людини підні­мається після смерті на Небо до верховної істоти, а інша душа (тінь) через по­ховальне вогнище вирушає до нижнього світу [33, II, 275].

Пантеон

Непорушна, за уявленнями палеоазіатів, Полярна зоря — це прохід через усі світи: мабуть, цей її образ відбиває також уяв­лення про Світове дерево.

Для північно-східних палеоазіатів характерні синкретичні обра­зи, в яких зливаються природний об'єкт і його «дух», такі як ве­летень з краю землі, що робить холодний вітер, або стара — хазяйка вітрів, громовий птах, блискавка у вигляді одноокої.людини. У чукотській демонології, яка частково збігається з ескімоською, є істоти, що займають проміжне поло­ження між духами господарями Землі та сакралізованнми тваринами (на­приклад косатка, що влітку обертається вовком). Власне злі духи, що несуть хво­робу і смерть, живуть під землею або у безлюдних місцях на заході. Ці духи мають вигляд тварин або людей з гострими головами (іноді багатоголових|. однооких, з довгими зубами або пазурами тощо. Шаманські духи уявлялися не­великими на зріст, чорними; вважалося, що вони живуть на гірських сопках. Вони могли мати ще вигляд тварин або домашніх речей [33, П, 275-276].

Демонологія

«Воронячі міфи» Центральним, найактивнішим і, можливо, найдавнішим персонажем релігійно-міфологічної системи палеоазіатів, головним героем актів творіння є першопредок — культурний герой і міфоло­гічний баламут Ворон. В архаїчних міфах творення Ворон часто діє за доручен­ням Творця, але практично саме він виконує функції деміурга: створює рельєф місцевості, тварин, перших людей (яких вчить говорити і їсти м'ясо тварин), їхній одяг і дерев’яний пристрій для добування вогню. Оповіді про шлюби дітей Ворона мають характер міфу про виникнення засад соціальної організації сус­пільства внаслідок прийняття екзогамії. У міфах і навіть анекдотах про Ворона та його народ ніби сфокусована вся релігійно-міфологічна система палеоазі­атських народів (одна з найархаїчніших в Азії); особливості цих оповідей спо­ріднюють її з іншими релігійно-міфологічними системами [33, П. 276-278].