Якої ми хочемо автономії

Зробивши основною стратегічною метою Центральної Ради гасло національно-тери­торіальної автономії, М.Грушевський доклав чимало зусиль, щоб розкрити його глибинний внутрішній зміст.

Портрет М.Грушевського (Львів (?), 1906—1907 рр.)

довсім ях — про територіальне об’єднання всіх ет­нічних українських земель. „Ся українська тери­торія, — зазначав Грушевський, — має бути ор­ганізована на основах широкого демократичного (нецензованого) громадського самоупорядкування, від самого споду („дрібної земської одиниці”) аж до верху — до українського сейму. Вона має вер­шити у себе вдома всякі свої справи — економічні, культурні, політичні, содержувати своє військо, розпоряджатися своїми дорогами, своїми доходами, землями і всякими натуральними багатствами, мати своє законодавство, адміністрацію і суд". Отже, за Грушевським, автономна Україна повинна мати всі державні атрибути.

Грушевський добре розумів деспотичний, мерт- вущий для суспільства характер „единой й недели­мой" Росії, несумісність демократії з такою формою російської держави: „Ми всі стомлені й знеохочені страшним і прикрим централізмом старого російсь­кого режиму і не хочемо, щоб він жив далі, хоч би й під республіканським червоним стягом. Ми хочемо, щоб місцеве життя своє могли будувати місцеві лю­ди і ним порядкувати без втручання центральної власті". У федерації він бачив об’єднання в одній союзній (федеративній) державі кількох національ­них (білоруси, литовці, латиші, ести, грузини та ін.), а до функцій федеративної влади відносив: „справи війни і миру, міжнародні трактати, завіду­вання воєнними силами республіки, пильнування одностайної монети, міри, ваги, оплат митових, на­гляд за поштами, телеграфами (...), надавання пев­ної одностайності карному й цивільному праву країв, стеження за додержуванням певних прин­ципів охорони прав національних меншостей у краєвім законодавстві".

Таким чином, можна говорити, що Грушевський розумів федералізм не як повне заперечення неза­лежної української державності, а як крок їй на­зустріч. У квітні 1917 р. йому здавалося можливим і реальним налагодити національно-державне жит­тя України.