Перший Універсал Української Центральної Ради 10 червня 1917 р.
Універсал Української Центральної Ради до українського народу, на Україні й поза Україною сущого
Народе Український! Народе селян, робітників, трудящого люду!
Волею своєю ти поставив нас, Українську Центральну Раду, на сторожі прав і вольностей української землі.
Найкращі сини твої, виборні люди від сіл, фабрик, солдатських казарм, від усіх громад і товариств українських вибрали нас, Українську Центральну Раду, і наказали нам стояти й боротися за ті права та вольності. Твої, Народе, виборні люди заявили свою волю так: хай буде Україна вільною, не відділяючись від усієї Росії, не розриваючи з Державою російською. Хай народ український на своїй землі має право сам порядкувати своїм життям. Хай порядок і лад на Вкраїні дають вибрані вселюдним, рівним, прямим і тайним голосуванням Всенародні Українські Збори (Сойм). Усі закони, що повинні дати той лад тут у нас, на Вкраїні, мають право видавати тільки наші Українські Збори. Ті ж закони, що мають лад давати по всій Російській державі, повинні видаватися у Всеросійському Парламенті. Ніхто краще нас не може знати, чого нам треба і які закони для нас кращі. Ніхто краще наших селян не може знати, як порядкувати своєю землею. І через те ми хочемо, щоб після того, як буде одібрано по всій Росії поміщицькі, казенні, царські, монастирські та інші землі у власність народові, як буде видано про це закон на Всеросійському Установчому Зібранні, право порядкування нашими українськими землями, право користування ними належало тільки нам самим, нашим Українським Зборам (Соймові). Так сказали виборні люди з усієї Землі Української. Сказавши так, вони вибрали з-поміж себе нас, Українську Центральну Раду, й наказали нам бути на чолі нашого народу, стояти за його права й творити новий лад вільної автономної України. І ми, Українська Центральна Рада, вволили волю свою народу, взяли на себе великий тягар будови нового життя й приступили до тієї великої роботи. Ми гадали, що Центральний Російський Уряд простягне нам руку в цій роботі, що в згоді з ним ми, Українська Центральна Рада, зможемо дати лад нашій землі. Але Тимчасовий Російський Уряд відкинув всі наші домагання, відіпхнув простягнену руку українського народу.Ми вислали до Петрограду своїх делегатів (послів), щоб вони представили Російському Тимчасовому Уряду наші вимоги.
А найголовніші вимоги ті були такі:
Щоб Російський Уряд прилюдно окремим актом заявив, що воно не стоїть проти національної волі України, проти права нашого народу на автономію. Щоб Центральний Російський Уряд по всіх справах, що стосуються України, мав при собі нашого комісара з українських справ. Щоб місцева влада на Вкраїні була об’єднана одним представником від Центрального Російського Уряду, тобто вибраним нами комісаром на Вкраїні. Щоб певна частина грошей, які збираються в Центральну Казну з нашого народу, була віддана нам, представникам цього народу, на його національно-культурні потреби.
Усі ці вимоги наші Центральний Російський Уряд відкинув. І тепер, Народе Український, нас приневолено, щоб ми самі творили нашу долю. Ми не можемо допустити край наш на безладдя та занепад. Коли Тимчасовий Російський Уряд не може дати лад у нас, коли не хоче стати разом з нами до великої роботи, то ми самі повинні взяти її на себе. Це наш обов’язок перед нашим краєм і перед тими народами, що живуть на нашій землі. І через те ми, Українська Центральна Рада, видаємо цей Універсал до всього нашого народу й оповіщаємо: однині самі будемо творити наше життя. Отже, хай кожен член нашої нації, кожен громадянин села чи міста однині знає, що настав час великої роботи. Од цього часу кожне село, кожна волость, кожна управа повітова чи земська, яка стоїть за інтереси українського народу, повинна мати найтісніші організаційні зносини з Центральною Радою. Там, де через якість причини адміністративна влада зосталась у руках людей, ворожих до українства, приписуємо нашим громадянам повести широку, дужу організацію та освідомлення народу, й тоді перевибрати адміністрацію.
У містах і тих місцях, де українська людність живе всуміш з іншими національностями, приписуємо нашим громадянам негайно прийти до згоди й порозуміння з демократією тих національностей і разом з ними приступити до підготовки нового правильного життя. Центральна Рада покладає надію, що народи неукраїнські, що живуть на нашій землі, також дбатимуть про лад і спокій у нашому краю й у цей тяжкий час вседер- жавного безладдя дружно, одностайно з нами стануть до праці коло організації автономії України. І коли ми зробимо цю підготовчу організаційну роботу, скличемо представників від усіх народів землі української й виробимо закони для неї. Ті закони, той увесь лад, який ми підготуємо, Всеросійське Установче Зібрання має затвердити своїм законом, Народе Український! Перед твоїм вибраним органом — Українською Центральною Радою - стоїть велика й висока стіна, яку їй треба повалити, щоб вивести народ свій на вільний шлях. Треба сил для того. Треба дужих, сміливих рук. Треба великої народної праці. А для успіху тої праці, насамперед, потрібні великі кошти (гроші). До цього часу український народ усі кошти свої оддавав у Всеросійську Центральну Казну, а сам не мав та не має й тепер від неї того, що повинен би мати за це. І через те ми, Українська Центральна Рада, приписуємо всім організованим громадянам сіл і міст, усім українським громадським управам і установам 31-го числа місяця липня (іюля) накласти на людність особливий податок на рідну справу й точно, негайно й регулярно пересилати його до скарбниці Української Центральної Ради. Народе Український! У твоїх руках доля твоя. У цей трудний час всесвітнього безладдя й розпаду доведи своєю одностайністю й державним розумом, що ти, народ робітників, народ хліборобів, можеш гордо й достойно стати поруч з кожним організованим, державним народом, як рівний з рівним.Ухвалено: Київ. Року 1917, місяця червня (іюня) числа 10.
Винниченко В. К. Відродження нації. - Київ - Відень, 1920. - Ч. 1. - С. 219-224.